"Свободівці" проголосували за будівництво біля собору Св. Юра

За надання землі для будівництва офісно-житлового центру у Львові на вул. Озаркевича, 4а поблизу церкви Святого Юра 30 травня проголосувало 48 депутатів Львівської міськради.

З них 40 – "свободівці", чотири депутати від "України Соборної", двоє від НРУ і по одному від "Фронту змін" та "За Україну", повідомляє Zaxid.net.

Проти голосували п’ятеро. Решта з 72 депутатів, які брали участь у голосуванні, утрималися.

Депутати виділили землю під забудову біля собору св. Юра попри те, що до них звернулись мешканці прилеглих вулиць з вимогою не допустити забудови на території садів.

Люди також побоюються, що офісно-житловий комплекс, який може з'явитися на вул. Озаркевича, 4а, буде надто близько до шпиталю Шептицького.

Натомість забудовник – ТзОВ "Розвиток нерухомості" обіцяє, що дотримає всіх вимог закону, оскільки будуватимуть тут "невеличкий" житловий будинок на 4-6 поверхів.

Як відомо, у квітні 2013 року суд визнав незаконною бездіяльність Львівської міськради щодо надання в оренду ТзОВ "Розвиток нерухомості" даної земельної ділянки і зобов’язав Львівську міську раду внести на розгляд чергової сесії це питання.

В Українській греко-католицькій церкві повідомили, що "повністю підтримують реалізацію даного проекту". Для церковних потреб у новій будівлі нададуть частину офісних приміщень.

Земельну ділянку, на яку претендує забудовник, разом з історичною будівлею Народної лічниці [лікарні] придбав митрополит Андрей Шептицький за власні кошти. Митрополита запросили стати опікуном, але він також передав та обладнав своїм коштом для лікарні дім на узбіччі Святоюрської гори (нині вул. Озаркевича, 4).

Ініціатором створення Народної лічниці був лікар Євген Озаркевич. За задумом Озаркевича, Лічниця мала стати центром української медичної науки, а в перспективі — базою для медичного факультету Львівського українського університету.

Також на цій земельній ділянці є поховання невідомих львів'ян (їхні тіла були знайдені на вулицях міста і поховані сестрами-монахинями, працівницями шпиталю митрополита Шептицького під час військових дій 1944 року).

Архикатедральний собор Святого Юра — греко-католицький собор Галицької митрополії, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744-1762). Вважається головною святинею українських греко-католиків. З 1998 року належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Як відомо, у квітні 2013 року суд у Києві зобов'язав міську владу віддати ділянку для будівництва висотки прямо під стінами Софії - частині Світової спадщини ЮНЕСКО.

Улітку 2012 року ЮНЕСКО відмовив у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини. Повідомлялося, що це пов’язано з халатним ставленням київської влади до включених у список пам'яток Софії Київської та Києво-Печерської Лаври.

Дивіться також інші матеріали за темою "Забудова"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.