У Львові суд знову дозволив серп, молот і свастику

Львівський окружний адмінсуд у вівторок зупинив дію ухвали Львівської міськради від 25 квітня "Про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території Львова".

Водночас суд розгляне справу по суті і винесе рішення на своєму засіданні 29 травня.

Окрім того, суд зупинив дію ухвали Львівської міськради від 25 квітня "Про оголошення 8 травня у Львові Днем скорботи і вшанування пам’яті жертв тоталітарних режимів та Другої світової війни" до розгляду справи по суті.

Попередньо прокуратура вимагала визнати незаконною і скасувати частину ухвали ЛМР, яка стосується вивішування державного прапора з траурними стрічками та приспущення прапора на державних установах, оскільки такі рішення належать виключно до повноважень Верховної Ради.

Однак на засіданні у вівторок представники прокуратури заявили про збільшення позовних вимог.

Згідно з інформацією, тепер вони вимагають визнати протиправною і скасувати всю ухвалу повністю, оскільки вона суперечить указу президента, який встановлює 22 червня Днем скорботи і вшанування жертв війни.

Голова Львівського антифашистського комітету Олександр Калинюк просив залучити його до участі у засіданні на стороні позивача, тому що, як він стверджував, ця ухвала ЛМР "буде порушувати його конституційні права".

Проте суддя Володимир Кравчук, який розглядав справу, заявив, що немає підстав вважати, що внаслідок цієї ухвали можуть порушитися інтереси Калинюка і відмовив йому у клопотанні. При цьому суддя дозволив Калинюку бути на засіданні глядачем.

Депутат ЛМР, голова комісії законності Любомир Мельничук під час засідання заявив, що в міській раді здивовані пропозицією прокуратури, яка вирішила оскаржувати ухвалу ЛМР щодо 8 травня.

"Весь цивілізований світ 8 травня відзначає День скорботи, і тільки в пострадянських країнах хочуть зробити свято", – сказав він.

У той же час Івано-Франківський окружний адмінсуд у вівторок також призупинив дію рішення сесії Івано-Франківської міськради від 25 квітня 2013 року "Про заборону розміщення символіки неіснуючих і невизнаних держав".

Згідно з інформацією, прокуратура звернулася з позовом до суду щодо зупинення дії та визнання незаконним рішення міськради про заборону розміщення символіки неіснуючих і невизнаних держав.

Розгляд адміністративної справи по суті призначено на 23 травня 2013 року.

Як відомо, Львівська та Івано-Франківська міськради визнали 9 травня Днем скорботи і заборонили символіку. Це вже третя спроба заборонити радянську і нацистську символіки, попередні спроби у 2011 і 2012 роках закінчувалися за аналогічним сценарієм - суд з подачі прокуратури.

У 2011 році також намагалися заборонити використання символіки, тоді у Львові відбулися зіткнення між прихильниками і супротивниками святкування Дня Перемоги. Сталася навіть перестрілка.

Дивіться також інші матеріали за темою "Символіка"

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.