У ЛЬВОВІ ВТРЕТЄ ЗАБОРОНИЛИ СИМВОЛІКУ СРСР ТА РЕЙХУ

Депутати Львівської міської ради 25 квітня заборонили використовувати "окупаційну символіку - символіку СРСР, комуністичну і нацистську на території міста Львова".

За проголосувало 70 депутатів, повідомляє Zaxid.net.

У тому числі депутати заборонили вивішувати таку символіку на будівлях та під час масових заходів.

Депутати від "Свободи" Любомир Мельничук наголосив: "В центральних ЗМІ бачимо, як певні політичні партії неукраїнського спрямування, відверті українофоби пробують нагнітати ситуацію у Львові щодо трагічних дат в історії України. Зважаючи на позицію, яка є однозначною щодо недопущення будь-яких провокацій у Львові 8-9 травня, пропонуємо заборонити використовувати окупаційну символіку на території міста",

Він додав: "Є ще живі люди, які пам'ятають кожен квадратний метр бруківки, вкритий кров'ю українців і розпочинати святкування цієї трагічної дати з використанням україноненависницької символіки незаконно і аморально".

Контроль за виконанням ухвали покладено на мера Львова Андрія Садового та начальника міської міліції Сергія Зюбаненка.

У квітні 2012 року депутати Львівської міської ради вдруге ухвалили рішення про заборону використання символіки СРСР, комуністичної та нацистської символіки на території міста. У травні суд у Львові з подачі місцевої прокуратури знову відмінив цю заборону, повторно легалізувавши в місті серп, молот і свастику.

Цього року комуністи Львова обіцяють 9 травня провести традиційні заходи і розгорнути прапор Перемоги.

У 2011 році інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові. Одними з організаторів цих сутичок був рух "Русское единство".

Нагадаємо, що у травні 2011 року президент Янукович підписав закон щодо порядку офіційного використання копій "прапору Перемоги".

При цьому норма, яка дозволяла громадянам використовувати червоні прапори на 9 травня, існувала ще в законі "Про вшанування пам'яті Великої вітчизняної війни", підписаному Леонідом Кучмою у 2000 році.

У червні 2011-го Конституційний суд визнав незаконним використання червоного прапора нарівні з державним прапором України.

Про інші заборони і дозволи на носіння прапорів читайте у темі "Символіка"

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».