Поляки теж видали комікси про Голодомор та УРСР. ФОТО

У Польщі переклали і видали "Українські щоденники (зошити)" – графічну новелу про історію України. Італійський художник Іґорт кілька місяців мешкав у Дніпропетровську, Криму та Києві, збираючи свідчення про Голодомор і життя в Українській РСР.

Про це повідомляє Gildia.pl.

"Іґорт оживляє спогади українців і допомагає нам краще зрозуміти обставини нещасного краю, де на зміну жорстокій сталінській спадщині прийшла неспокійна сучасність - нема гулагів, але є політичні вбивства і всюдисуща корупція", - йдеться в анотації польського видання.

Як відомо, наразі "Українські щоденники" вийшли італійською, французькою, німецькою та англійською.

 Обкладинка польського видання "Українських зошитів"

В основі книги графічних новел – спогади чотирьох "маленьких" людей, долі яких відзначені жорстокими періодами історії цього століття. Серафима Андріївна розповіла про Голодомор 1932-33 років, Микола Васильович згадує німецьку окупацію і післявоєнні роки за Сталіна і Брежнєва.

Марія Іванівна згадує, як у 1930-тих вулицями їздили вози, завалені трупами. Вона сумує за брєжнєвськими часами, коли продукти були дешевими, хоча одяг і решту товарів можна було купити лише у розстрочку. Сьогодні, витративши всі гроші на лікування, Марія Іванівна просить милостиню і чекає смерті.

Микола Іванович ностальгує за колгоспом і почувається загубленим у сьогоднішній Україні.

 

"Я хотів показати не Історію з великої літери, а маленьку, особисту історію, - розповів Іґорт "Історичній Правді". - Тому я працював як журналіст, розмовляючи з людьми і уникаючи найменшої вигадки, навіть коли вона сама просилася для зв'язки сюжету.

Коли я повертався з України в Париж, мені було гидко бачити наш надмірний достаток. В Україні була бідність, але сповнена гідності. Однак тема голоду дуже табуйована - так, наче сталінський страх триває дотепер. Люди неохоче про це говорять.

Я сам з Італії і належу до лівих. І мої товариші-ліваки стурбовано мене питали, коли я розповів їм почуті історії про Голодомор: "Ти ж не будеш це малювати? Ти ж не даси нашим опонентам такий козир? Адже праві почнуть маніпулювати цими фактами".

Так, якщо праві почнуть маніпулювати, це буде проблема. Однак іще більша проблема - ігнорувати історичну правду".

 Іґорт із французьким виданням "Українських зошитів". Фото: Павло СОЛОДЬКО

Польське видання "Українських щоденників" коштує 79 злотих (близько 200 грн).

Дивіться також:

"Українські щоденники". Французьке видання. СКАНИ

Інститут національної пам'яті видав комікс про убивство нациста. ФОТО

Школяр намалював шпаргалку до "Слова о полку Ігоревім". КОМІКС

Інші матеріали за темою "Комікс"

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.