У ЦДВР передали архів Романа Бжеського

Архів Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР) поповнився документами з особового фонду дослідника української історії, літератора Романа Бжеського.

Одну з трьох його архівних колекцій зібрала та передала до Львова дружина історика Надія Бжеська.

Колекцію вже упорядкували та оцифрували, загалом вона налічує 48 документів та бібліотеку: 30 книг та 3 періодичних видання.

"Особливий інтерес становлять машинописи праць Романа Бжеського з історії України, теорії українського націоналізму, "Біла книга. Національна і соціальна політика совєтів на службі московського імперіалізму", перевидана у 2008 році. Є кілька досліджень про Івана Мазепу, Лесю Українку, Миколи Хвильового, Леоніда Мосендза", — розповідає історик, архівіст Геннадій Іванущенко.

Фонд Романа Бжеського налічує ще дві архівні колекції. Одна з них — спогади і матеріали про часи Української революції 1917—1920 років — міститься в Чернігові та готується до друку. Інша колекція зберігається за кордоном у дочки Романа Бжеського пані Маргарити.

Обидві колекції планують найближчим часом упорядкувати та передати до Архіву ЦДВР.

Архів Центру досліджень визвольного руху почав формуватися 2002 року і зараз налічує 34 фонди документів, а також колекції фоно-, фото- та відеоматеріалів - загалом понад 170 тисяч документів періоду 1930-2000-х рр. Оцифровані та упорядковані матеріали зі свого архіву ЦДВР викладає у вільному доступі на сайті Електронного архіву визвольного руху avr.org.ua.

Дивіться також інші матеріали за темами "ЦДВР" і "Архіви"

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".