Кучма і Кваснєвський просять не зіпсувати стосунки між Україною і Польщею

Про це йдеться у спільній заяві колишніх президентів України і Польщі Леоніда Кучми і Александра Кваснєвського, присвяченій річниці польсько-українського етнічного протистояння 1940-х років, яку наводить Інтерфакс.

"У пам’яті українців і поляків роз’ятреною раною залишається трагедія, яка сталася у 1943-1944 роках на Волині, Холмщині, Східній Галичині. Вона поглинула життя десятків тисяч людей, перетворила на попелища села і хутори, принесла багато страждань обом народам.

За словами президентів, причини тієї трагедії мали як історичний, так і тогочасний політичний характер. Наші предки заплатили дорогу ціну за усвідомлення того, що український і польський народи мають жити в мирі і дружбі.

"У другій половині 90-х років ХХ століття польський і український президенти взяли на себе місію патронату над процесом польсько-українського примирення, - йдеться в заяві. - У травні 1997 року ми підписали спільну заяву "До порозуміння і єднання", а у липні 2003 р. – спільну заяву "Про примирення в 60-ту річницю трагічних подій на Волині".

За словами Кучми і Кваснєвського, сторони підтримали піклування про місця поховання і пам'яті загиблих у Польщі та в Україні. Було відкрито меморіал на Личаківському цвинтарі у Львові. Тоді були закладені засади взаємного прощення і примирення.

"Схиляючи голови перед жертвами злодіянь та всіх трагічних подій, що мали місце в нашій історії, ми знову і знову висловлюємо переконання, що взаємне прощення – це шлях до повного примирення сьогоднішніх і майбутніх поколінь українців і поляків", - йдеться в заяві.

На думку авторів заяви, сильні і незалежні Україна та Польща, поєднані спільним баченням майбутнього, є найкращим вшануванням наших попередників і найважливішим спадком майбутнім поколінням.

"Напередодні 70-ї річниці трагічних подій на Волині, ми просимо наших співгромадян зробити все, щоб вшанування пам’яті жертв минулих конфліктів не стало приводом для погіршення відносин між нашими народами, - йдеться в заяві. - Ми віримо в силу добра, яка б допомогла полякам і українцям подолати історичні розбіжності, знайти спільне майбутнє в сім’ї вільних європейських народів, де правда пам’яті та поваги є важливою основою дружби і співпраці".

Як відомо, 12 липня польський Сейм планує ухвалити заяву щодо 70-ї річниці Волинської трагедії. Голова Сейму Ева Копач (партія "Громадянська платформа") заявила, що вважає за необхідне вжити слово "геноцид" у резолюції Сейму до 70-річчя Волинської трагедії.

Як відомо, 11 липня у Варшаві за участі президента Польщі було відкрито пам'ятник полякам, які стали жертвами Волинської трагедії. Меморіал являє собою 7-метровий хрест, перед яким розміщено 18 брил із назвами населених пунктів на території нинішньої України, які у 1920-39 рр. входили у склад польської держави.

Нагадаємо, президент Коморовський планує 14 липня відвідати Луцьк і вшанувати пам'ять жертв Волинської трагедії 1943-1945 років. Президент Янукович до нього не приєднається.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього досі не відбулося.

У червні 2013 року Сенат (верхня палата польського парламенту) підтримав резолюцію до 70-річчя Волинської трагедії, де події 1943 року визначаються як "етнічна чистка українськими націоналістами польського населення з ознаками геноциду".

Після цього голова Сенату Боґдан Борусєвіч заявив, що українська сторона теж може звинуватити поляків у здійсненні геноциду над українцями.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"