Спецпроект

АНОНС: Виставка живопису Георга Льовендаля в Чернівецькому художньому музеї

Чернівецький обласний художній музей запрошує на відкриття виставки творів художника театру Георга Льовендаля, що організована Фондом Георга Льовендаля (Бухарест, Румунія). Початок заходу - 18 липня 2013 р. о 16.00.

Про це пише prostir.museum.

Георг Льовендаль належав до стародавнього датсько-норвезькому роду; пробував себе в якості актора і балетного танцюриста. У 1915 займався сценографією в Театрі опери Принца Ольденбургского.

У 1918 після смерті батька відправився в Бессарабію. Працював деякий час в дитячому ляльковому театрі в м. Сороки, потім для різних театральних труп в Кишиневі. Виконав декоративні панно для будівлі Дворянського зібрання.

В Бухаресті працював сценографом і режисером у невеликих літніх і водевільних театрах.

У 1926 прийняв посаду художника-постановника Національного театру в Чернівцях, столиці Буковини. Співпрацював з провідними румунськими режисерами Віктором Іон Попа (Victor Ion Popa), Аурелом Іон Майцаном (Aurel Ion Maican), Джорджі Михайлом Замфіреску (George Mihail Zamfirescu), котрі принесли театру в Чернівцях славу провідного авангардного театру Румунії. Зіграв роль у становленні першого лялькового театру в Румунії, відкритого в 1928 як відділення Національного театру Чернівців. Займався живописом, його улюбленими сюжетами були селяни і монастирі Буковини.

Афіша виставки творів Георга Льовендаля

У 1931 став засновником товариства "Друзі мистецтва Буковини", яке почало проводити щорічні осінні виставки. У 1933 його персональна виставка (89 робіт) відбулася в Національному палаці у Чернівцях. У 1935 провів першу персональну виставку в Бухаресті (живопис, малюнки, акварелі). У 1936 його картина "Селянин у зламаній капелюсі" (1935) була придбана для Музею сучасного мистецтва в Брюсселі. У тому ж році (1936) його виставка (141 робота) пройшла в Музеї Карола II в Чернівцях.

Імена, писані по воді. Українська еміграція у Великій Британії

Першою громадою етнічних українців в Англії стали емігранти, які не доїхали до Америки. Комусь не вистачило грошей, а хтось надав перевагу пожинанню плодів британської індустріальної революції над створенням канадського аграрного прориву

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.