На Львівщині перепоховали бійців дивізії "Галичина" і Червоної армії. ФОТО

З нагоди 69-ої річниці битви у "Бродівському котлі" на Львівщині відбулося урочисте перепоховання останків вояків різних воюючих сторін, які загинули тут у липні 1944 року.

Про це повідомляє кореспондент ІП Валерій Шмаков.

Цьогоріч останки вояків Першої Української дивізії СС "Галичина", Червоної армії та німецького Вермахту віднайшли на місцях запеклих боїв пошуковці комунального підприємства Львівської облради "Доля" та Товариства пошуку жертв війни "Пам’ять".

Поховали полеглих у битві під Бродами із військовими почестями та за християнським звичаєм на військовому меморіальному кладовищі, що на околиці села Червоне Золочівського району.

 Реконструктори Червоної армії та СС риють братську могилу

Місцеві священники віправили поминальне богослужіння у каплиці, встановленій на території кладовища. У момент захоронення у їхню пам’ять пролунав останній військовий салют. А присутні ветерани дивізії "Галичина", учасники прориву "Бродівського котла" поклали до могил вінки та квіти.

Загалом у двох трунах поховали останки 19-ти загиблих військовиків, яких знайшли впродовж року. Та через відсутність ідентифікаторів неможливо встановити їх імена.

"Нами знайдено і перепоховано 8 останків солдат, - зазначив голова Товариства пошуку жертв війни "Пам’ять" Любомир Горбач. - Ми передбачаємо, що три останки належать воякам дивізії "Галичина", бо нами було знайдено їхні особисті ідентифікатори".

 Хрест із знайденої пошуківцями зброї

За словами Горбача, ще двоє були у формі Червоної армії, а троє у німецьких мундирах, проте їхні імена також уже не вдасться встановити, оскільки біля них не було ідентифікаторів. В одного з них на пальці був перстень із викарбуваним тризубом, тож швидше за все - це українець.

Нагадаємо, 8 червня 1944 року за наказом командувача групою "Північна Україна" генерал-фельдмаршала Вальтера Моделя 14-та добровільна гренадерська дивізія військ СС "Галичина" була введена до складу 13-го корпусу 4-ї танкової армії, яка тримала оборону 160-кілометрового відтинку фронту біля м. Броди.

Дивізія зайняла другу (запасну) лінію оборони фронту довжиною 36 км. 13 липня радянське командування силами 1-го Українського фронту почало Львівсько-Сандомирську операцію, метою якої було оточення німецьких військ у Галичині, взяття Львова і вихід на лінію Вісла-Сян.

В результаті наступу військ маршала Конєва 18 липня 13-й корпус потрапив в оточення, а "Галичина" була кинута на різні відтинки для ліквідації небезпечного становища. Після жорстоких боїв під Бродами 22 липня 13-й корпус припинив існування, а залишки дивізії на чолі з генералом Фрайтагом прорвалися із оточення і почали пробиватися у Закарпаття.

Братське кладовище

Так ветеран СС "Галичина", Зенон Врублевський зголосився у дивізію ще коли йому не було сімнадцяти років. Для того, аби його прийняли в дивізію дописати собі два місяці віку. У липні 1944 року він разом зі своїми однополчанами потрапив у Бродівський котел.

"У селі Княже готувався прорив із котла. Там для прориву зібралися всі наші частини. Я тоді був кулеметником і нас, десь чоловік 20, направили у село Червоне. Нашим завданням було стримувати вогнем радянські колони, які йшли із Золочева. Ми затримали їх. Нам мали подати сигнал, коли відбудеться прорив, але сигналу ми не бачили і в прорив ми не потрапили. Так ми залишились на позиціях і відстрілювались до вечора, хотіли відступити до лісу, але не вдалося, і ми потрапили в полон.  В полон попали семеро, один був важко поранений у хребет", - пригадує дивізійник.

В полоні Зенон Врублевський пробув два роки. Згодом утік з Уралу та вступив в лави УПА.

На військовому меморіальному кладовищі в околиці села Червоне, похований підполковник Армії УНР, офіцер дивізії "Галичина" і полковник УПА Іван Ремболович, з яким служив Врублевський, а також його брат, який загинув, вже пізніше будучи вояком УПА.

 Всі фото: Валерій ШМАКОВ

Нагадаємо, влітку 2011 року на цьому спільному для всіх учасників Другої світової військовому кладовищі відбулося перепоховання останків загиблих вояків німецького Вермахту, радянської Червоної Армії та української дивізії "Галичина".

Останній бій Бродівського котла відбувся 22 липня 1944 року між селами Червоне (Лядське) та Ясенівці.

Дивіться також:

В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв СС "Галичина". ФОТО

Інші матеріали за темою "Дивізія "Галичина"

Інші матеріали за темою "Пошуковці"

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.

Війна – це не лише окопи. Війна всюди, хоч і невидима

За рік після відвідин України словенський письменник Боштіян Відемшек видав книгу "Довгий шлях до миру", яку презентував в Ужгороді на початку червня. Після повернення до Любляни Відемшек опублікував у провідному словенському часописі "Дело" статтю про свої враження від побаченого і почутого в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки

Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання. Водночас зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Польща не враховує того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща.