Спецпроект

До Харківського історичного музею повернули баб. ФОТО

Два дні тому біля майбутнього центрального входу до Харківського історичного музею встановили чотири фігури половецьких кам'яних баб, що датуються XII століттям до н. е.

Про це пише vecherniy.kharkov.ua.

Головний архітектора Харкова Сергій Чечельницький говорить: пам'ятники старовини не реставрували, щоб зберегти їх історичну цінність.

За словами наукового співробітника Харківського історичного музею Богдана Івченка, раніше баби знаходилися у внутрішньому дворику музею. З початком реконструкції музею їх упакували, і ось тепер кам'яні ідоли влаштувалися на клумбі перед центральним входом до музею на площі Конституції - для загального огляду. У музеї сподіваються, що перехожі не заподіють шкоди цим унікальним пам'яткам історії, хоча на їх "колег" - скіфських ідолів, що стоять біля Музею природи, замахи були.

"Років п'ять тому курсанти, відзначаючи випуск, перенесли одну з баб з "насидженого місця". А коли піднявся галас з приводу пропажі артефакту, вони повернули її назад", - пригадує Богдан Івченко.

Вік половецьких баб солідний - датуються вони XII століттям до нашої ери і привезені з Ізюмського району. Якогось особливого догляду кам'яні "жінки" не потребують, оскільки зроблені з вельми невибагливого пісчанника.

Половецькі баби

Головний архітектор Харкова також повідомив, що вже готові старовинні гармати, які прикрасять вхід в історичний музей: зброю часів царської Росії почищено і пофарбовано. Крім того, на будівлі музею встановлюють макет нової вивіски.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.