Сьогодні у Харкові презентують книгу про визволення міста в 1943-му

Сьогодні у Харкові відбудеться презентація нового видання - добірки унікальних документів "Харків. Звільнений назавжди. Серпень 1943-го: Документи і матеріали".

Автори-упорядники: Валерій Вохмянин, Андрій Парамонов, Олександр Подопригора.

Книга присвячена ходу і проблемам Бєлгородсько-Харківської наступальної операції Червоної Армії (3-23 серпня 1943) - одній із найбільш відомих і досі недостатньо вивчених битв Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, відомої також як "Четверта Битва за Харків".

Книга присвячена подіям, що привели не тільки до звільнення другого за величиною міста України, але й до початку повного і остаточного вигнання гітлерівських загарбників з окупованих територій СРСР.

Міфи та стереотипи, жорстока правда і забуті факти кривавої і самовідданої боротьби, що палахкотіла на Сході України влітку 1943 року.

- Чому нащадки покоління переможців і сьогодні, 70 років по тому, не знають усю правду про звільнення свого міста та області?

- Що і чому залишилося за рамками офіційної історії воєн, історії Харкова та історії краю? Про що мовчать мемуари радянських полководців?

- Яка справжня ціна визволення Харкова і чому околиці міста усіяні сотнями братських могил радянських воїнів, полеглих в лютих боях літа 1943-го?

- Коли Харків був повністю звільнений від загарбників - 23 серпня або пізніше?

- Що відбувалося в місті і навколо нього після 23 серпня 1943?

- Чи у вірний день Харківська область відзначає дату свого звільнення?

Час і місце заходу: 20 серпня 2013 року, 18:00. Харків, незалежний культурний центр "INDIE" (вул. Чернишевського, 4/6, біля площі Поезії.

В об'ємній вступній статті і солідному блоці документів (багато з яких унікальні і публікуються вперше) автори пропонують читачеві досліджувати й осмислити реалії переломного етапу Другої світової війни, дізнатися про події, що відбувалися ДО і ПІСЛЯ взяття радянськими військами Харкова, розповідають сувору, а часом і "незручну" правду про найважчі дні міста.

Подробиці боїв за визволення Харкова представлені в документах Ставки Верховного Головного Командування Червоної Армії, штабу Степового фронту, 5-ї гвардійської танкової та інших радянських армій, танкових і механізованих корпусів, бригад і полків.

Більшості сучасних харківських істориків ці документи просто невідомі, наголошують автори.

Вперше представлена ​​добірка німецьких документів 22-23 серпня 1943: донесення штабу 8-ї німецької армії, 11-го армійського корпусу вермахту та дивізії СС "Дас Райх".

Видання адресоване широкому колу фахівців і зацікавить усіх, кому не байдужа історія Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, історія України, Харкова і Харківської області.

Подивитися трансляцію подію наживо можна буде на ФБ-сторінці центру INDIE.

Дивіться також на ІП текст одного з авторів книги про Третю битву за Харків

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.