Спецпроект

Відбулася акція польсько-українського примирення у Голубиці

25 серпня відбулася урочиста церемонія передачі дароносиці, що походить з костелу у Гуті Пеняцькій.

Прихожани греко-католицької Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в сусідньому до Гути Пеняцької с. Голубиця (Львівська область) зініціювали передання вцілілим у трагедії 1944 року колишнім мешканцям Гути Пеняцької, які нині проживають в Польщі, реліквії – дароносиці з костелу в Гуті Пеняцькій.

Згідно з їхньою волею, дароносицю - за наявності відповідних дозволів - буде перевезено до храму Св. Йосипа Обручника Марії в м. Всхова (Польща, Любуське воєводство).

Фото Ярослава Юнка

Ця ініціатива є плодом діалогу та зустрічей колишніх мешканців Гути Пеняцької, а також їх нащадків згуртованих в товаристві "Гута Пеняцька", з теперішніми жителями навколишніх сіл Голубиця та Жарків, які тривають уже кілька років поспіль.

З моменту відкриття пам’ятника жертвам у 2005 р., товариство "Гута Пеняцька" разом з польським консульством у Львові організовує щорічні заходи з відзначення скорботних річниць, поєднані з молитвами за жертв. Беруть в них участь паломники з Польщі та України, а також представники духовенства різних конфесій.

Члени товариства впорядкували територію колишнього сільського цвинтаря в Гуті Пеняцькій, розпочали також роботи з впорядкування інших місць пам’яті, зокрема польського військового кладовища в м. Броди.

Фото Пьотра Погожельського, Польське радіо

Організатором та ініціатором урочистості є Греко-католицька парафія Різдва Пресвятої Діви Марії в с. Голубиця, за підтримки місцевої влади. Захід відбувся під почесним патронатом Генерального консульства РП у Львові.

Костел, з якого походить дароносиця, припинив своє існування разом із селом Гута Пеняцька 28 лютого 1944 р. Близько 1000 мешканців цього села було вбито.

Про те, який вигляд зараз має Гута Пеняцька, дивіться у фоторепортажі Павла Солодька.

Костьол у Гуті Пеняцькій, що був знищений у 1944 році 

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.