Меморіальну дошку Ковпаку в Яремчі не знищено. ФОТО

Меморіальна дошка Сидору Ковпаку в Яремчі (Івано-Франківська область), про ліквідацію якої повідомляло об'єднання "Тризуб", майже не зазнала ушкоджень.

Про це "Вікнам" повідомив читач Олег Дзем'юк, який і надіслав фото "ліквідованої" в Яремче пам'ятної дошки командиру Сумського партизанського з'єднання УРСР (1941-44) Сидору Ковпаку.

"Що значить ліквідували? Взяли пошкрябали носа та дати народження Сидора Ковпака і, здається, намагалися замалювати надпис на пам’ятній дошці, — написав у редакцію читач. — От і все. А піару зробили на всю Україну. Не там піаритеся, хлопці. Своїми діями робите тільки конфронтацію в українському суспільстві".

"Ліквідована" дошка. Фото: Олег Дзем'юк

Як відомо, у вівторок всеукраїнське об'єднання "Тризуб" повідомило, що "спецбоївка" об'єднання "у відповідь на агресію ворогів української нації" ліквідувала пам'ятну дошку Сидору Ковпаку в Яремче Івано-Франківської області.

У відповідь Компартія вимагала притягнути їх до кримінальної відповідальності і посилити кримінальну відповідальність "за наругу над пам’яттю радянських воїнів-визволителів".

У неділю "свободівці" заявили, що зірвали захід комуністів у Яремчі на честь 70-ої річниці Карпатського рейду партизанського загону Сидора Ковпака та закидали лідера КПУ Петра Симоненка яйцями.

Як відомо, у лютому 2013 року року більше 10 прихильників партії "Свобода" на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком зруйнували в Охтирці пам’ятник Володимиру Леніну.

У березні 2013 року невідомі особи завдали пошкоджень та руйнувань меморіалам героям національно-визвольних змагань Бандері та Шухевичу.

Пізніше доктор історичних наук Георгій Касьянов нагадав, що руйнування пам'ятників без рішення органів місцевого самоврядування є вандалізмом, і звернув увагу на те, що тема історії часто використовується для того, щоб відвернути увагу суспільства від соціально-політичних питань.

МВС заявило, що масове руйнування пам'ятників в Україні розпочалося тільки цього року.

Всю хроніку плюндрування пам'ятників в Україні дивіться за темою "Вандалізм"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.