Спецпроект

Шукають директора Львівського музею народної архітектури

Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради проводить відбір претендентів на заміщення вакантної посади директора Музею народної архітектури та побуту у Львові.

Кваліфікаційні вимоги:

- Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст)

- Післядипломна освіта у галузі управління

- Стаж роботи у галузі культури  на посадах керівників нижчого рівня – не менше 5 років

Компетенція і знання:

- Чинне законодавство України в галузі культури

- Постанови та рішення Кабінету Міністрів, Міністерства культури України, органів місцевого самоврядування, що регламентують музейну діяльність

- Сучасні методи господарювання й управління

- Порядок обміну і зберігання музейних фондів, форми й методи проведення науково-дослідної, експозиційно-виставкової роботи, просвітницької, методичної, реставраційної і видавничої роботи музею

- Передовий досвід роботи вітчизняних та світових музеїв

- Основи трудового законодавства, правила й норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

Особи, які бажають взяти участь у  відборі, подають на ім'я начальника управління культури такі документи:

-резюме

- мотиваційний лист (до 1 500 знаків)

- копії (скани) документів про освіту, сертифікатів тощо

- стратегічний план розвитку установи з операційними програмами на один, три та п’ять років (мультимедійна презентація + роздруківки на публічній презентації)

- два рекомендаційні листи

Вказані документи надсилати до 15 вересня 2013 року (включно) на електронну адресу culture@city-adm.lviv.ua

Відбір відбуватиметься у три етапи:

1 - Відбір документів згідно із вказаними вище кваліфікаційними вимогами, компетенціями та знаннями. Результати про розгляд документів будуть повідомлені електронною поштою не пізніше 16 вересня 2013 року.

2 - Публічні презентації кандидатами Стратегій розвитку музею на 1, 3, і 5 років (мультимедійна презентація із усними коментарями і відповідями на запитання  – до 30 хв.) – 18 вересня 2013, у Музеї народної архітектури та побуту у Львові, вул. Чернеча гора, 1.

Після завершення двох етапів відбору комісія рекомендує начальнику управління не менше двох кандидатів для співбесіди щодо визначення кандидатури на посаду директора Музею.

3 - Співбесіда з начальником управління культури – 20 вересня 2013 року, (Львів, пл. Ринок, 1).

Рішення про призначення приймає начальник управління культури. Директор департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради погоджує призначення.

Музей народної архітектури і побуту у Львові перебуває у власності територіальної громади м.Львова та підпорядкований управлінню культури Львівської міської ради.

Площа музейної території 492800 кв.м., в тому числі – 491296 – заповідна, кількість будівель – 124, з них потребують ремонту 64, площа будівель музею – 6070 кв.м., з них експозиційні площі – 4565 кв.м., фондосховище – 780 кв.м.

Кількість експонатів – 20 579 одиниць, в т.ч. 6 діючих церков.

Кількість працівників за штатним розписом – 118,5 од. Домінуючий вік  працівників – 45-60 років.

Діяльність: збереження, дослідження, пошук об’єктів народної архітектури та предметів побуту, вивчення та популяризація народних традицій  та ремесел, реставраційні роботи,  проведення фестивалів, фестин, концертів виставок, майстер-класів  ремісників  і  митців  під  час  всіх  великих  свят, практична наукова діяльність, заготівля матеріалів для реставрації (солома)

Ідея створення музею належить Іларіону Свєнціцькому. Завдяки митрополиту А.Шептицькому в 1930 році було перевезено до Львова дерев'яну церкву Св. Миколая (1761р.) з с.Кривки.

У 1966 році у складі Музею етнографії та художнього промислу було створено відділ народного будівництва, який у 1971 р. реорганізовано у Музей народної архітектури і побуту. Експозиція музею нараховує понад 120 пам’яток народної архітектури Західної України.

Музей розділено на етнографічні зони - Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Буковина, Поділля і Львівщина.

Територія позбавлена основних інфраструктур (освітлення території, системи водовідведення, ознакування). Експонати потребують реставрації та ремонту.

Триває спільний проект ЮНЕСКО і Уряду Норвегії "Модернізація та програма зберігання колекцій Музею народної архітектури та побуту у м. Львові". Додатково реалізовуються проекти (реставрація будівель, виставки) за підтримки уряду Норвегії у рамках співпраці між львівським скансеном та скансеном у Ліллехаммері.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.