Спецпроект

Шукають директора Львівського музею народної архітектури

Управління культури департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради проводить відбір претендентів на заміщення вакантної посади директора Музею народної архітектури та побуту у Львові.

Кваліфікаційні вимоги:

- Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст)

- Післядипломна освіта у галузі управління

- Стаж роботи у галузі культури  на посадах керівників нижчого рівня – не менше 5 років

Компетенція і знання:

- Чинне законодавство України в галузі культури

- Постанови та рішення Кабінету Міністрів, Міністерства культури України, органів місцевого самоврядування, що регламентують музейну діяльність

- Сучасні методи господарювання й управління

- Порядок обміну і зберігання музейних фондів, форми й методи проведення науково-дослідної, експозиційно-виставкової роботи, просвітницької, методичної, реставраційної і видавничої роботи музею

- Передовий досвід роботи вітчизняних та світових музеїв

- Основи трудового законодавства, правила й норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

Особи, які бажають взяти участь у  відборі, подають на ім'я начальника управління культури такі документи:

-резюме

- мотиваційний лист (до 1 500 знаків)

- копії (скани) документів про освіту, сертифікатів тощо

- стратегічний план розвитку установи з операційними програмами на один, три та п’ять років (мультимедійна презентація + роздруківки на публічній презентації)

- два рекомендаційні листи

Вказані документи надсилати до 15 вересня 2013 року (включно) на електронну адресу culture@city-adm.lviv.ua

Відбір відбуватиметься у три етапи:

1 - Відбір документів згідно із вказаними вище кваліфікаційними вимогами, компетенціями та знаннями. Результати про розгляд документів будуть повідомлені електронною поштою не пізніше 16 вересня 2013 року.

2 - Публічні презентації кандидатами Стратегій розвитку музею на 1, 3, і 5 років (мультимедійна презентація із усними коментарями і відповідями на запитання  – до 30 хв.) – 18 вересня 2013, у Музеї народної архітектури та побуту у Львові, вул. Чернеча гора, 1.

Після завершення двох етапів відбору комісія рекомендує начальнику управління не менше двох кандидатів для співбесіди щодо визначення кандидатури на посаду директора Музею.

3 - Співбесіда з начальником управління культури – 20 вересня 2013 року, (Львів, пл. Ринок, 1).

Рішення про призначення приймає начальник управління культури. Директор департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради погоджує призначення.

Музей народної архітектури і побуту у Львові перебуває у власності територіальної громади м.Львова та підпорядкований управлінню культури Львівської міської ради.

Площа музейної території 492800 кв.м., в тому числі – 491296 – заповідна, кількість будівель – 124, з них потребують ремонту 64, площа будівель музею – 6070 кв.м., з них експозиційні площі – 4565 кв.м., фондосховище – 780 кв.м.

Кількість експонатів – 20 579 одиниць, в т.ч. 6 діючих церков.

Кількість працівників за штатним розписом – 118,5 од. Домінуючий вік  працівників – 45-60 років.

Діяльність: збереження, дослідження, пошук об’єктів народної архітектури та предметів побуту, вивчення та популяризація народних традицій  та ремесел, реставраційні роботи,  проведення фестивалів, фестин, концертів виставок, майстер-класів  ремісників  і  митців  під  час  всіх  великих  свят, практична наукова діяльність, заготівля матеріалів для реставрації (солома)

Ідея створення музею належить Іларіону Свєнціцькому. Завдяки митрополиту А.Шептицькому в 1930 році було перевезено до Львова дерев'яну церкву Св. Миколая (1761р.) з с.Кривки.

У 1966 році у складі Музею етнографії та художнього промислу було створено відділ народного будівництва, який у 1971 р. реорганізовано у Музей народної архітектури і побуту. Експозиція музею нараховує понад 120 пам’яток народної архітектури Західної України.

Музей розділено на етнографічні зони - Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Буковина, Поділля і Львівщина.

Територія позбавлена основних інфраструктур (освітлення території, системи водовідведення, ознакування). Експонати потребують реставрації та ремонту.

Триває спільний проект ЮНЕСКО і Уряду Норвегії "Модернізація та програма зберігання колекцій Музею народної архітектури та побуту у м. Львові". Додатково реалізовуються проекти (реставрація будівель, виставки) за підтримки уряду Норвегії у рамках співпраці між львівським скансеном та скансеном у Ліллехаммері.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.