Спецпроект

Кабмін намагався віддати музейникам фальшиві картини - директор НХМУ

Два шедеври художника Миколи Глущенка (картини "Село біля річки" і "Дніпровські далі"), які були замінені на копії під час експозиції у Кабміні, так і не повернуті Національному художньому музею.

Про це в інтерв'ю Дзеркалу тижня повідомила директор музею Марія Задорожна.

"Знаємо, що слідство просувається. В принципі, якихось нових деталей у справі поки що немає, ведуться слідчі дії. На початку цієї детективної історії ішлося про чотири твори, але два з них вже зайняли своє законне місце в музеї. Замість двох інших нам намагалися повернути неавтентичні роботи. Наскільки мені відомо, ці полотна були вилучені міліцією з Кабінету міністрів України і долучені до матеріалів справи", - сказала вона.

За її словами, після скандалу зі зникненням картин жодного прохання про передачу творів на тимчасове зберігання до вищих інстанцій не було - ні офіційного, ні приватного.

  "Дніпровські далі"

"Важко сказати, чому... Іноді бажання змінити експозицію у високих кабінетах виникає при зміні влади. Але, ймовірно, останні події, пов'язані з музеєм, обмежили бажання можновладців брати на себе таку відповідальність - "позичати" оригінали з Національного художнього музею України", - зазначила директор.

Як відомо, раніше музейники заявили, що з Кабміну зникли цінні картини, які виставлялися в стінах уряду, замість двох з них з'явилися фальшивки.

Йдеться про роботи імпресіоніста Глущенка. Страхова оцінка картини "Дніпровські далі" (1937-го року) - 560 тисяч 700 гривень, а картини "Село біля річки" (1951 року) - 600 тисяч 750 гривень.

 "Село біля річки"

Як відомо, у серпні 2001 року чотири картини Глущенка були передані з НХМУ до Кабінету міністрів "на тимчасове зберігання" (експонування в урядових приміщеннях).

На початку листопада 2011 року комісія НХМУ провела в будівлі уряду звірку наявності й стану картин.

Під час цієї перевірки співробітники музею засумнівалися, чи справжні дві вищезгадані картини належать Глущенку.

У квітні 2012 року результати хімічної експертизи підтвердили, що картини Глущенка, які висять в Кабміні, є підробками, "створеними у XXI сторіччі". Тодішній міністр культури Микола Кулиняк анонсував міліцейське слідство.

Попередній директор Національного художнього музею, якого Мінкульт звільнив на початку квітня 2012 року, пов'язував свою відставку з тим, що музей відкрито заявляв про зникнення картин в Кабміні.

УП.Життя

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.