ЗАКРИВАЮТЬ ЖУРНАЛ "ПЕРЕЦЬ". Обкладинки

Керівник видавництва "Преса України" підписав наказ про ліквідацію журналу "Перець" та скорочення штату працівників з першого грудня.

Про це повідомив карикатурист та працівник видання Валерій Чмирьов у своєму блозі, пише "Телекритика".

"Керівник видавництва "Преса України" підписав наказ про ліквідацію журналу "Перець" та скорочення штату працівників з 1.12.2013 року як нерентабельного", - стверджує карикатурист.

Творчому колективу видання запропонували зайняти робітничі посади. Пан Чмирьов написав також, що колектив наразі чекає на пропозиції, які б дозволили працівникам працювати над журналом.

Обкладинка одного з номерів "Перця" за 1950 рік. "Всі ваші сусіди перевиконали план травосіяння... - Так це ж прекрасно! Значить, вони перевиконають наше недовиконання"

"Працівникам журналу запропоновані посади в комбінаті на кшталт брошурувальника, прибиральника тощо, - написав Чмирьов. - Творчий колектив художників-карикатуристів, гумористи, штатні працівники змушені шукати прихистку у якомусь іншому видавництві. Дуже сумно! Чекаємо на пропозиції".

Також карикатурист нагадав, що у березні 2014 року журналу виповнилося б 92 роки.

1961 рік. Осиковий кілок у Холодну війну

"Перець" — сатирично-гумористичний ілюстрований журнал. Заснований у 1922 році, спершу видавався під назвою "Червоний перець" у Харкові. Журнал був додатком до урядового видання УСРР "Вісті ВУЦВК", так само, як і ілюстрований новинний часопис "Всесвіт".

Серед авторів був надзвичайно популярний Остап Вишня, серед ілюстраторів - Олександр Довженко й Анатолій Петрицький.

1969 рік. Всі обкладинки: ЖЖ perec-ua

У 1934 році після низки репресій проти співпробітників "Червоний перець" припинив вихід, разом із згаданим вище "Всесвітом".

1971 рік

У травні 1941 році журнал відновив свою діяльність - у Києві під назвою "Перець". Часопис був друкованим органом ЦК Компартії України.

1978 рік

Дотримуючись "генеральної лінії партії" у зовнішній та економічній політиці, "Перець" критикував і окремі вади соціалістичного суспільства - бюрократію, алкоголізм, споживацтво, родинні і ґендерні стосунки тощо. 

1979 рік

Регулярно друкував листи читачів із критикою "недоліків на місцях" - часто на ці скарги була реакція владних органів.

 Ще один 1979 рік. "Подарунок мамі до 8 березня" :)

У повоєнні часи став одним із найпопулярніших видань в Україні та за її межами. Переважно завдяки письменникові-сатирику Федорові Маківчуку, який був головним редактором журналу 40 років - із 1946-го до 1986-го.

1984 рік. Висміювання тих, хто женеться за "західним способом життя"

На початку 1986 року наклад "Перця" становив 3,3 млн примірників. У 1970-1980-х рр. у касу ЦК КПУ від продажу "Перця" щомісяця надходило 12 млн радянських карбованців.

1988 рік. Висміювання радянського дефіциту товарів. Автор малюнку - легендарний художник Радна Сахалтуєв

В 1940-х роках Українська повстанська армія видавала підпільний гумористичний журнал "Український перець".

Дивіться також:

Журналу "Перець" - 90 років! ОБКЛАДИНКИ

1971: Тарапунька і Штепсель як зброя радянського агітпропу. ВІДЕО

"Хрін" - гумористичний часопис УПА

Журнал "Всесвіт" у 1958-51 рр. СКАНИ

"Лис Микита" - гумористичний журнал діаспори. ФОТО

Карикатури на "буржуазних націоналістів". СКАНИ

Інші матеріали за темою "Обкладинки"

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Танковий етюд в рожевих тонах

Події останніх місяців призвели до того, що поєднання слів "Прага" та "пам'ятник" у новинній стрічці наразі більше апелює не стільки до споруд часів Карла IV чи величних барокових пам'яток, скільки до монументів, присвячених подіям останньої світової війни