У польському концтаборі для українців ушанували пам'ять жертв

У містечку Явожно (Польща) відбулися чергові поминальні заходи пам'яті в'язнів місцевого концтабору часів Польської народної республіки.

Про це ZIKy повідомив голова товариства депортованих українців "Надсяння" Володимир Середа.

На цьогорічних поминальних заходах були присутні представники Об'єднання українців у Польщі, товариств депортованих, консул України у Кракові та міська влада Явожна на чолі з мером.

Концентраційний табір у місті Явожно в часи німецької окупації Польщі був філією нацистського концтабору "Аушвіц" (вони розташовані поблизу). Спочатку в період Другої світової війни табір використовувався в основному для ув’язнення поляків та євреїв.

Феномен цього концентраційного табору полягає в тому, що після звільнення Явожна від нацистських окупантів 19 січня 1945 р. він продовжив своє існування під назвою Центральний табір праці.

Бараки, колючі дроти під високою напругою – все залишилось. Першими ув’язненими при новій владі Польщі стали німецькі полонені, а також так звані "фольксдойчі".

Володимир Середа розповів, що українська історія концентраційного табору у Явожно розпочинається 23 квітня 1947 р. – за п’ять днів до початку акції "Вісла".

В цей день на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії приймається рішення про ув’язнення у Явожні "підозрілих українців".

24-25 квітня працівники польської служби безпеки провели масові арешти "підозрілих українців".

"Списки складались попередньо. Ув’язнення українців відбувалось без жодних правових підстав – лише за підозрою у приналежності або співпраці з українським підпіллям. У першій декаді травня 1947 року до Явожна поступив перший контингент ув’язнених українців", – зазначив Володимир Середа.

В концтаборі працювали слідчі групи, які тортурами та знущаннями вибивали свідчення в ув’язнених українців. Якщо такі свідчення було добуто, то справу направляли до військового суду.

Практично абсолютна більшість ув’язнених у цьому концтаборі українців були селянами, а головною причиною їхнього арешту була громадянська активність та життєва позиція.

Концтабір для українців у Явожні існував до березня 1949 р. За цей проміжок часу в ньому було ув’язнено майже 4 тисячі українців. З них понад 800 жінок та дітей, 22 греко-католицьких та 5 православних священиків, наголосив Середа.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.