Спецпроект

Німецькі музеї обговорять методи трактування "незручної" історії

Німецькі історики критикують східнонімецькі музеї за те, що в них практично не зачіпається тематика, пов'язана з періодом нацистської диктатури в Німеччині та диктатури СЄПН в НДР. Цій проблемі присвячена триденна наукова конференція, що відкривається в четвер, 17 жовтня, у Потсдамі

Про це пише dw.de.

"Денацифікована зона? Як висвітлюють період націонал-соціалізму східнонімецькі міські та регіональні музеї", - така тема форуму, організованого в Потсдамському музеї Музейним об'єднанням федеральної землі Бранденбург спільно з Постдамським Центром вивчення сучасної історії.

Музейним працівникам надається можливість активно обговорити те, як поставити заслін праворадикальних проявам і формуванню екстремістських настроїв у суспільстві. При цьому організатори конференції допускають, що диференційованого підходу до трактування історії націонал-соціалізму в регіонах не уникнути.

Втім, призначення даної конференції якраз і полягає в тому, щоб допомогти краєзнавчим музеям у формуванні їх ідентичності та методів роботи з цільовою аудиторією, підкреслюють організатори форуму.

Берлінський вчений Клаус Альхайм напередодні Потсдамського форуму нагадав про те, що для молодого покоління німців епоха націонал-соціалізму та вчинені в той період злочини проти людяності канули в далеке минуле. І для того щоб протистояти забуттю і просвіщати молодь, "необхідні хороші регіональні музеї та меморіали", вважає Клаус Альхайм.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.