Спецпроект

Дніпропетровські пошуковці передадуть знайдений літак у музей

Члени історико-пошукової організації "Пошук-Дніпро" подарують Дніпропетровському історичному музею імені Яворницького дві тисячі експонатів часів Другої світової.

Про це пише dp.kp.ua.

Найбільш цінними є фрагменти літака ЛА-5, який був збитий ворогом під час визволення Дніпропетровська. Історії його бойового шляху буде присвячена окрема експозиція.

За словами керівника першої пошукової групи ІПО "Пошук-Дніпро" Андрія Біжко, частини літака були виявлені на одному з плацдармів річки Дніпро у Верхньодніпровському районі.

"Цей літак входив до складу триста другої винищувально-авіаційної дивізії, в якій свого часу служив тричі герой Радянського Союзу, льотчик Іван Кожедуб, - розповів Андрій Біжко.

Також до музею будуть передані фрагменти важкої військової техніки і озброєння як Червоної Армії, так і Вермахту, особисті речі бійців і побутова атрибутика того часу. Всі ці предмети були знайдені в місцях, де проходили бої.

Дивіться також: "Екскурсія Дніпропетровським історичним музеєм. ФОТО"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.