Знайшли родичів Етці - людини кам'яної доби. ФОТО

Дослідники Інституту судової медицини в Іннсбруку (Австрія) заявили, що знайшли можливих родичів Етці - первісної людини часів неоліту, чиє заморожене тіло було знайдене в Альпах у 1991 році.

Про це повідомляє LiveScience із посиланням на журнал Forensic Science International.

За словами керівника досліджень Вальтера Парсона, генетичний аналіз показав, що в австрійському регіоні Тіроль мешкає мінімум 19 чоловіків, які мають спільного з Етці предка. І якщо сам Етці жив 5300 років тому, то предок - 10-12 тисяч років тому.

"Ці 19 чоловіків є ближчими родичами "льодової людини", ніж будь-хто інший, - зазначив Парсон у коментарі Weather.com. - І не варто забувати, що всі люди є родичами до певної міри".

Родичів Етці знайшли випадково. Науковці шукали маркери чоловічої Y-хромосоми, яка передається від батька, щоб дослідити поширення гаплогрупи G серед мешканців Тиролю. Ця гаплогрупа поширена переважно на Близькому Сході, а в Європі зустрічається достатньо рідко, за винятком саме регіону Тироль.

Дослідження генетичних гаплогруп мало на меті дослідити шляхи доісторичної міграції людей. Матеріал для дослідження брали у крові 3700 австрійців-донорів. 19 з них мали достатньо рідкісну генетичну лінію, яку вчені назвали G-L91. Раніше цей же різновид Y-хромосоми було виявлено в мумії Етці.

Вчені досліджують мумію Етці. Фото: thehistoryblog.com

Видання припускає, що хоча б один із 19 австрійців є прямим нащадком Етці - тобто йдеться про безперервну синівську лінію тривалістю 5300 років. Однак Парсон зазначив, що "шанси настільки малі, що я буду змушений заперечити цю можливість".

"Ці знахідки допомагають інакше зрозуміти поняття "родини", - додав науковець. - Коли ми думаємо про родичів, то зазвичай маємо на увазі власну сім'ю, однак наше відкриття демонструє, що ДНК дозволяє простежити родинний шлях дуже далеко в часі".

Дослідження проводили на анонімному матеріалі, і вчені не мають наміру ідентифікувати, хто ж із донорів є родичем Етці.

Етці - таке ім'я науковці дали мумії людини епохи пізнього неоліту (кам'яна доба), знайденій у льодовику в Тірольських Альпах у 1991 році. Дослідження ДНК Етці в університетах Оксфорда і Цюріха показало, що він помер близько 5300 років тому.

Голландські вчені реконструювали зовнішність Етці

Разом із тілом було знайдено чудово збережені в льоду рештки одягу, взуття і спорядження, а також зброю (сокиру, ніж і тисовий лук). Знахідки виявили, що цивілізація кам'яної доби була розвиненіша, ніж вважалося до цього.

Етці є найстарішою мумією людини, знайденою в Європі. З 1997 року його тіло виставлене в Південно-тірольському музеї археології в Больцано (Італія).

Дивіться також інші матеріали за темою "Кам'яна доба"

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.