Поховання голови Гестапо знайшли на єврейському кладовищі

Керівник Гестапо [політичної поліції Третього рейху] Генріх Мюллер похований на єврейському кладовищі у берлінському районі Мітте.

Про це повідомляє "Шпіґель" із посиланням на таблоїд Bild.

"Тіло Мюллера було поховане в масовій могилі у 1945 році", - цитує газета директора Центру пам'яті опору нацизму Йоганна Тухеля, який знайшов інформацію про шефа Гестапо у музейних архівах.

Також Bild опублікував офіційний документ, де представники району Мітте підтверджують факт поховання.

Досі вважалося, що Мюллер пережив Другу світову. За повідомленням західних спецслужб, улітку 1949 року його нібито бачили в Карлових Варах [тодішня Чехословаччина].

"Розвідники помилялися, - зазначив з цього приводу Тухель. - Тіло Мюллера поховальна команда знайшла в серпні 1945 року в тимчасовій могилі біля колишнього Імперського міністерства авіації [навпроти цієї споруди розташовувався офіс Гестапо - ІП].

 Могила єврейського філософа Мозеса Мендельсона, похованого на Мітте, і фото Генріха Мюллера. Колаж: Bild.de

Схоже, начальник Гестапо загинув під час фінального радянського наступу на Берлін - 2 травня 1945 року або кількома днями пізніше. 

У серпні тіло Мюллера - за словами Тухеля, на ньому був генеральський мундир із посвідченням особи - перепоховали разом із іншими жертвами на єврейському кладовищі у центрі міста. Пізніше через бюрократичну плутанину інформація про місце поховання зникла.

Пам'ятник євреям-жертвам нацизму на кладовищі в Мітте. Встановлений у 1985 році

"Те, що один із найбільш жорстоких нацистських злочинців виявився похованим на єврейському кладовищі - це обурлива нетактовність, яка паплюжить пам'ять жертв Голокосту", - прокоментував знахідку голова Німецької єврейської ради Дітер Ґрауманн. В юдейському праві земля на кладовищі вважається святою.

Як відомо, у серпні 2013 року у Берліні зрівняли з землею могилу автора нацистського гімну Горста Весселя, оскільки це місце стало культовим для неонацистів.

У березні 2012 року з тих же причин влада австрійського міста Леондінге знесла надгробний пам'ятник із могили батьків Адольфа Гітлера.

У липні 2011 року з тих же причин за рішенням місцевої влади Німеччини було знищено могилу одного з чільних діячів нацистської партії Рудольфа Гесса. Прах Гесса при цьому спалили й розвіяли над морем.

Генріх Мюллер - начальник Гестапо [німецька абревіатура від "таємна державна поліція"], політичної поліції у складі Головного управління імперської безпеки Третього рейху. Його повоєнна доля була однією з найбільших таємниць XX сторіччя, ставши частиною конспірологічних теорій.

Мюллер - організатор "остаточного вирішення єврейського питання" нацистами. Оберштурбанфюрер СС Адольф Ейхман, який керував "єврейським" відділом у Гестапо, був безпосереднім підлеглим Мюллера. Разом вони планували депортацію і знищення європейських євреїв.

Дивіться також інші матеріали за темами "Нацизм" і "Некрополі"

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.