Спецпроект

У Львові відкрили виставку "Латвійська трагедія. 1941"

У Львові в музеї жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відкрили виставку "Латвійська трагедія. 1941". В експозиції розповідається про депортацію, Голокост, репресії, репатріацію німців, про рух опору в Латвії.

Про це пише cdvr.org.ua.

На 25 стендах представлені копії документів, свідчення латвійців, газетні публікації, світлини про злочини радянської і німецької окупацій на території Латвії. 

"Латвія – маленька країна у порівнянні з Україною за кількістю населення. Латвія не перебувала так довго під окупаційними режимами, як Україна, і втратила свою незалежність у 1940 році, коли прийшла радянська влада. Маленька держава не могла опиратись великій радянській армії, а тому одразу перейшла в партизанку. Тому у них не були втрачені ідентичність, дух, це була консолідована нація, яка розуміла свою мету – звільнитись від окупації  тоталітарного режиму, – каже директор музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

Латвія за кількістю населення така ж як Львівська область. На Львівщині у роки німецької й радянської окупацій у ХХ столітті, за підрахунками істориків, знищені понад 300 тисяч людей різних національностей.

Виставка "Латвійська трагедія. 1941" присвячена 95 річниці Акту проголошення незалежності Латвії, яка відзначається 18 листопада. У Львові виставка експонуватиметься протягом двох місяців, а далі презентуватиметься вперше в інших українських містах.

Теми

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.