АНОНС: Музей Паустовського в Києві

Завтра відкриється перший у Києві музей Костянтина Паустовського. Міністерство культури і міська влада до цього не причетні.

Музей Костянтина Паустовського створений у київській школі №135 як приватну ініціативу її вчителів, учнів та їх батьків.

Це перший музейний проект у Києві, пов'язаний із ім'ям одного з найбільш популярних письменників минулого століття.

Досі в українській столиці, де Паустовський прожив в цілому більше 20 років, не було музею і навіть меморіальної дошки, присвяченої знаменитому прозаїку. Проект наразі не отримав жодної підтримки ні від Міністерства культури України, ані від міської влади.

Час і місце заходу: 30 листопада, субота, 12:00. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-Б, школа №135.

У церемонії відкриття візьмуть участь організатори музею та гості. Серед них - літературний секретар Паустовського Валерій Дружбинський.

Робота зі створення музею почалася в 2012 році - в рік 120-річчя письменника. У музеї зібрано документи і матеріали, присвячені творам Паустовського та його біографії.

Експозиція займає простору шкільну аудиторію, яка оформлена справжніми музейними стендами і предметами інтер'єру київського періоду життя Паустовського. Музей буде відкрито для вільного відвідування всіма бажаючими за попередньою домовленістю з адміністрацією школи.

У майбутньому робота музею може бути розширена за рахунок екскурсій Києвом, у якому Паустовський жив з шестирічного віку, навчався у Першій київській (Олександрівської) гімназії та Київському університеті Святого Володимира.

З життям і першими літературними дослідами Паустовського пов'язані багато вулиць Києва: бульвар Тараса Шевченка  вулиці Лютеранська, Стрітенська, Богдана Хмельницького, Івана Франка, Багговутівська.

З Україною Паустовського пов'язує не лише історія його власного життя, а й історія його родини - починаючи з прадіда, який оселився на річці Рось біля Білої Церкви. Більше того - родовід письменника по лінії батька пов'язаний із ім'ям запорізького гетьмана Сагайдачного.

Рідні Паустовського поховані в Україні - батько в с. Городище Білоцерківського району, мати і сестра - у Києві на Байковому кладовищі.

В Україні вже працюють Одеський меморіальний музей Костянтина Паустовського (філія Літературного музею) і Будинок-музей Паустовського в Старому Криму.

Київський музей письменника відкривається у столичній школі № 135. На початку 20 -го століття в її будівлі, яка занесена до реєстру історичних пам'яток, розміщувалося Друге реальне училище, а з 1909 року - Сьома чоловіча гімназія.

Тут училися скульптори Олександр Архипенко та Іван Кавалерідзе, великий піаніст Володимир Горовиць, вчений Володимир Симиренко, карикатурист Борис Єфімов, композитор Левко Ревуцький.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.