Спецпроект

Ізраїльські музеї повертатимуть украдене нацистами

Ізраїльські музеї почнуть масштабну кампанію з повернення вкрадених і конфіскованих нацистами предметів мистецтва та інших цінностей спадкоємцям їх законних власників.

Про це повідомляє Jewish News One, передає Newsru.ua.

У колекціях багатьох музеїв Ізраїлю донині зберігаються твори мистецтва, які були передані державі після Другої світової війни для того, щоб повернути їх законним власникам або їх спадкоємцям.

Представники групи з повернення цінностей, втрачених під час Голокосту, заявили, що ряд музеїв може незаконно зберігати картини, скульптури, рукописи та єврейські ритуальні речі.

За оцінками експертів, в музейних фондах країни знаходиться від 400 предметів, вилучених із німецьких музеїв і приватних сховищ союзними військами під час і після війни.

За словами співробітника Комісії з матеріальних претензій євреїв до Німеччини Веслі Фішера, досі не вдалося точно встановити, скільки саме викрадених нацистами цінностей було передано Ізраїлю в 1950-х роках і як вони розподілялися.

У четвер, 9 січня, представники державної компанії Hashava, що спеціалізується на виявленні та реституції майна жертв Голокосту, зустрілися з головами великих ізраїльських культурних установ. Вони обговорювали, як визначити, які предмети мистецтва з музейних колекцій було вкрадено нацистами, а також способи пошуку їх законних власників.

Виявилося, що реституцією викрадених цінностей до справжнього моменту займався лиш один музей в країні - Музей Ізраїлю в Єрусалимі. Однак, як зазначив Фішер, у колекції музею все ще перебуває ряд робіт, чиї власники не знайдені.

Згідно з прийнятим в 2005 році ізраїльським парламентом закону про повернення цінностей жертвам Голокосту, в тому випадку, якщо спадкоємці законних власників майна не будуть знайдені, його належить пожертвувати на допомогу тим, хто пережив Голокост або направити гроші з його продажу на створення освітніх проектів та меморіалів.

Те, що ізраїльські музеї досі не займалися систематичним пошуком власників картин, які зберігаються у них, є порушенням принципів, сформульованих на Вашингтонській конференції 1998 року, зазначає видання. У тому заході брали участь 44 держави, в тому числі Ізраїль, власники галерей і приватних колекцій, в яких перебувають підозрілі з точки зору походження предмети мистецтва.

Учасники конференції закликали відкрити документи та архіви для того, щоб можна було дослідити їх приналежність. У разі, якщо виявиться, що предмети були конфісковані нацистами, музеї та галереї повинні допомагати їх поверненню початковим власникам або спадкоємцям.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.