Спецпроект

Музей історії Києва шукає старі фотографії і спогади

Музей історії міста Києва розпочинає проект "Київ, якого вже немає". Музей просить киян і гостей міста поділитися своїми спогадами та світлинами з видами Києва.

"Навіть якщо ви не киянин(ка), але вам є що згадати, чим поділитися, долучайтеся", повідомляє ФБ-сторінка музею.

Щоб узяти участь, потрібно лише надіслати електронною поштою - kyivhistorymuseum@gmail.com - фотокартку з її коротким описом.

Музей обіцяє опублікувати всі надіслані фото на ФБ-сторінці.

Фото: FB Музею історії Києва

"Якщо ви не маєте можливості оцифрувати фотографію, то принесіть її до музею і ми відскануємо її для вас, - ідеться в повідомленні. - Поділіться своїми спогадами про кав’ярню, в якій була найкраща в місті кава, про крамницю, де можна було дістати бажану платівку, про тихі вулички, парки та ще сотні місць, з яких складається для вас Київ".

Дивіться також інші матеріали за темою "Київ"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.