НА МІСЦІ СМЕРТІ ВЕРБИЦЬКОГО ВСТАНОВИЛИ ПАМ'ЯТНИК. Фото

Мешканці села Гнідин Бориспільського району Київської області встановили пам'ятник на місці, де було знайдено тіло закатованого активіста Євромайдану Юрія Вербицького.

Про це повідомляє ФБ ЄвроМайдан.

На місці смерті Вербицького гнідинці встановили хрест із фотографією і написом: "Він загинув за нас".

 

Символічна могила активіста Майдану знаходиться в лісі, приблизно за 250 метрів від дороги Київ-Гнідин. До неї веде просіка, біля початку якої теж встановлена фотографія мученика.

 

"Він боровся за правду і загинув за кожного свідомого і несвідомого українця, - повідомляється в ФБ ЄвроМайдан. - Вічна йому пам'ять".

Юрій Вербицький - кандидат фізико-математичних наук, сейсмолог львівського Інституту геофізики Національної академії наук. Він був волонтером на Євромайдані, працював на кухні. Поїхав у Київ, узявши відпустку на роботі.

В ніч із 20 на 21 січня, коли 50-річний Вербицький розносив чай на Грушевського, його поранило в око. Представник Ради Майдану Ігор Луценко відвіз Вербицького в Жовтневу (Олександрівську) лікарню. Звідти обох активістів викрали невідомі - прямо з офтальмологічного відділення - і 15 годин піддавали тортурам.

22 січня тіло Юрія Вербицького було знайдено у лісі під Гнідином. Закатованого до напівсмерті Вербицького зі зв'язаними скотчем руками викинули з машини на морозі 12 градусів і він замерз у лісі.

Ігор Луценко, який після тортур спромігся вийти з лісу в тому ж Бориспільському районі, розповів, що викрадачі особливо жорстоко катували Вербицького через те, що він був львів'янином.

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.