"Козаки" на Донбасі сплюндрували пам'ятну дошку соратнику Стуса. ФОТО

У Дружківці (Донецька область) заляпали фарбою пам'ятну дошку Олексі Тихому на фасаді місцевої бібліотеки.

Про це Історичній Правді повідомив голова Донецького обласного товариства імені Олекси Тихого Євген Шаповалов.

За словами Шаповалова, в лютому в Дружківці на вихідних "влаштували козацько-імперську істерію": "Залякали все місто приїздом якихсь віртуальних" бандерівців і "майданців". Привезли на площу Октябрьську два автобуси тітушок і намагалися зіштовхнути лобами дружківчан, організувати бійки та безлад".

 Фото: Євген Шаповалов

"Активну участь в цьому приймали так звані "донські казачкі", - повідомив донеччанин. - Цікаво, що отаманом-хорунжим у них є наш мер Валерій Сергійович Гнатенко. Козаки відкрито виступали за введення в Донбас російських військ і відокремлення Донбасу від України".

Єдиним наслідком недільного козацького шабашу було осквернення пам'ятної дошки Олексі Тихому. Її залили фарбою.

 

Олекса Тихий (1927-1984) жив і працював у Дружківці, в селищі Олексієво-Дружківка. Дисидент, правозахисник, співзасновник Української Гельсінської групи, простий учитель. Убитий у Пермській тюремній лікарні.

Дивіться також: "Олекса Тихий. Думки про рідний донецький край (1972)"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.