Спецпроект

Скарби Межигір'я показують у Національному художньому музеї. ФОТО

Предмети розкоші та артефакти із резиденції екс-президента України Віктора Януковича тимчасово перевезли до Національного художнього музею України.

Про це повідомляє УП.Життя.

За словами Анни Вівчар, завідувачки науково-дослідного відділу фондів НХМУ, "скарби" до музею привозили партіями.

На сьогоднішній день кількість експонатів сягнула вже 250 найменувань.

 Фото: shaitana shaitanovski з Facebook

Серед найцінніших речей - перша українська друкована книга, "Апостол" 1574-го року, виданий Іваном Федоровим у Львові.

 

На запитання про те, чи будуть експонати доступні для широкого загалу, Анна Вівчар каже, що наразі важко дати відповідь на це питання, бо Національний художній музей - це тимчасова база для "скарбів".

)

Всі експонати треба сортувати та передавати до профільних музеїв. Книги, наприклад, мають бути доправлені до музею книги, і так далі.

 

"Коли музейники зберуть все до купи, ми будемо вирішувати, що з цим робити далі", - каже вона.

 

Художній музей став єдиним місцем, де знаходяться всі експонати. Це робиться для того, щоб не розгубити та не розпорошити експонати по різним місцям.

 

Заввідділу фондами також каже, що оскільки ще нині є багато роботи із систематизацією предметів, показати їх широкому загалу поки що неможливо. 

Дивіться також: "Музейники кажуть, що стародруки з Межигір'я - не державні"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.