Спецпроект

У Бахчисараї - конфлікт довкола особи директора історичного заповідника

Представники наукової та культурної громадськості Криму направили лист на ім'я самопроголошеного прем'єр-міністра Сергія Аксьонова, в якому захищають генерального директора Бахчисарайського історико-культурного заповідника Валерія Науменка.

Про це повідомляє агенція QHA.

У листі громадські працівники висловили стурбованість "тиском на директора БІКЗ з боку Бахчисарайської райдержадміністрації та представників бахчисарайського Меджлісу".

Автори листа просять Аксьонова розібратися зі сформованою ситуацією і припинити тиск на Науменко.

У відповідь голова Бахчисарайської райдержадміністрації Ільмі Умеров зазначив, що вимоги до Науменко покинути посаду гендиректора БІКЗ є небезпідставними.

За словами Умерова, через ініційовані директором реорганізації "пересварився весь колектив", в якому в результаті "склалася вибухонебезпечна ситуація".

"Багато працівників з числа кримських татар були понижені на посаді, - наголосив чиновник. - На посади призначалися люди з числа близького оточення директора. Такі дії можуть принести дестабілізацію в регіоні, особливо в такий складний період. Тому я викликав Науменка і запропонував написати заяву. Однак жодних загроз з мого боку на його адресу не надходило".

Як відомо, раніше своє невдоволення роботою Науменка висловив бахчисарайський Меджліс.

На думку глави бахчисарайського Меджлісу Ахтема Чийгоза, "гендиректор БІКЗ Валерій Науменко повинен бути відсторонений від займаної посади - у зв'язку з тим, що як керівник показав себе з усіх сторін негативно".

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..