Окупаційна влада встановлює в Севастополі імперські символи

У центрі Севастополя, поряд із площею Нахімова, відкрили пам'ятник адміралу часів царської Росії Дмитру Сенявіну.

Про це повідомляє УНІАН.

У відкритті пам'ятника взяли участь "статс-секретар, заступник міністра оборон РФ Ніколай Панков, командувач Чорноморським флотом адмірал Алєксандр Вітко, і так званий "в.о. губернатора" Севастополя Сергій Міняйло.

Монумент є подарунком Міністерства оборони Російської Федерації місту-герою Севастополю.

Пам'ятник встановлено на місці знесеного кілька днів тому за вказівкою міської влади пам'ятного знаку "10 років Військово-морським Силам України" (коли в 2002 році урочисто відкривався цей пам'ятний знак, планувалося, що з часом на цьому місці буде споруджено пам'ятник, пов'язаний із ВМС України).

За даними джерела агенції, своє невдоволення у зв'язку з відкриттям пам'ятника висловлюють представники місцевої громадської організації "Діти війни", яка багато років добивалася права встановлення в цьому місці пам'ятника дітям війни, які брали участь у обороні та звільненні Севастополя (за даними організації, в роки війни в Севастополі загинули 46 школярів).

Вони вважають, що пам'ятник дітям війни має знаходитися саме тут у зв'язку з близьким розташуванням Вічного вогню біля монумента "Героїчним захисникам Севастополя в 1941-1942 рр.", біля якого школярі міста на посту №1 багато десятків років несуть почесну варту.

В організації також вважають, що логічніше пам'ятник Сенявіну було б встановити на однойменній вулиці.

Раніше повідомлялося про інші випадки встановлення пам'ятників, що прославляють імперську велич Росії, в тому числі шляхом плюндрування українських і єврейських пам'ятників на території Криму.

Так, 22 квітня повідомлялося, що в Севастополі невідомі сплюндрували пам'ятник жерствам Голокосту - вандали зафарбували написи червоною фарбою й намалювали на меморіалі герб СРСР.

Пізніше, 24 квітня, з'явилося повідомлення, що в Бахчисараї міськрада хоче створити пам'ятник "зеленому чоловічку" (представнику російських військ, що брали участь в анексії Криму).

6 травня у Севастополі на алеї міст-героїв напис "Київ" замінили на "Слов'янськ".

Дмитро Сенявін (1763-1831) — дворянин із Калузької губернії, учасник війн між Російською та Османською імперіями в 1787-1809 роках. Командувач Балтійським флотом у 1925-1930 рр.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.