Спецпроект

Донецькі музейники розповіли, як віддали сепаратистам зброю

Терористи із самопроголошеної "Донецької народної республіки" вилучили музею в меморіальному комплексі "Твоїм визволителям, Донбас" макет протитанкової рушниці Симонова ПТРС-41, а також два масогабаритних макети автоматів АК-47 "для захисту республіки".

Про це повідомляє "ОстроВ" із посиланням на адміністрацію Донецького обласного краєзнавчого музею.

За повідомленням музейників, до них із офіційним листом звернулася так звана "Рада Донецької народної республіки" з проханням дозволити оглянути наявні в музеї зразки стрілецької зброї.

Представникам ради ДНР було дозволено оглянути експозицію військово-історичного музею у меморіальному комплексі "Твоїм визволителям, Донбасе!", де представлені масогабаритні макети зброї періоду Великої Вітчизняної війни.

В ході огляду сепаратисти проявили інтерес до протитанкової рушниці Симонова ПТРС-41, зразка 1941 року. Такі рушниці призначені для боротьби з легкими та середніми танками на відстані до 500 м, а також проти кулеметів, гармат, амбразур, дотів, дзотів.

Виробництво ПТРС було розпочато в листопаді 1941 року і було припинено у 1945 році, всього було випущено 190 615 шт. рушниць цього типу.

 ПТРС-41

Представлений в експозиції зразок був у 1981 році переданий музею з військової частини міста Ніжина Чернігівської області. Його було перероблено у майстерні з ремонту зброї у стан, непридатний для стрільби.

"Представники "Ради ДНР" звернулися з проханням передати їм рушницю для захисту республіки. Але музей не має права передавати такі експонати без дозволу вищих органів. Про ситуацію проінформовано обласну державну адміністрацію, правоохоронні органи", - зазначає адміністрація музею.

Тим не менш, 10 травня п'ять терористів, троє з яких були озброєні автоматами, прийшли до військово-історичного музею і вимагали видати їм рушницю з метою детального вивчення можливості її використання для захисту "ДНР".

"Співробітниками музею було викликано наряд державної служби охорони та слідчих органів, які детально зафіксували факт вилучення макетів зброї, - йдеться у повідомленні музею. - Щоб уникнути ескалації напруженості було ухвалено рішення про тимчасову передачу представникам "Ради Донецької Народної Республіки" ПТРС та 2-х масогабаритних макетів автоматів АК-47 із оформленням відповідних документів".

Дивіться також: Екскурсія Донецьким краєзнавчим музеєм. ФОТО

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.