У Польщі посадили генерала, який у 1981-му саджав опозиціонерів

Окружний суд міста Щецин (Польща) засудив колишнього генерала міліції часів Польської народної республіки до двох років тюрми.

Це перший вирок у Польщі, який карає за інтернування активістів опозиційного руху "Солідарність" під час воєнного стану в Польщі (1981-83 pp.), повідомляє Ґазета Виборча.

"Позбавляючи людей свободи без юридичного підґрунтя, генерал Громадянської міліції [назва МВС у соціалістичній Польщі - ІП] Ярослав В. здійснив комуністичний злочин", - прокоментувала своє рішення суддя, яка розглядала апеляцію.

За її словами, підстав для відміни рішення попередньої інстанції немає.

80-річний екс-міліціянт будь-якої хвилини може опинитися за ґратами, підкреслило видання.

Генерал В. у грудні 1981 року був воєводським комендантом міліції [аналог голови обласного управління МВС - ІП] у Щецині.

12 грудня 1981-го, за день до офіційного оголошення про воєнний стан, він підписав наказ про арешт діячів незалежного профспілкового руху "Солідарність". Список цих діячів для генерала підготувала Служба безпеки соціалістичної Польщі, відповідного рішення суду не було. Затриманих активістів били і принижували.

У 2006 року Ярослава В. було затримано за зверненням відділу розслідувань Інституту національної пам'яті Польщі. Він провів під арештом два тижні і вийшов під заставу.

Слідчий ІНП наголошував, що декрет соціалістичної влади про інтернування вийшов аж 17 грудня 1981-го, тобто рішення генерала про арешт було незаконне і злочинне навіть за кодексом соціалістичної Польщі.

Під час слідства суд заслухав 96 свідків, в тому числі тих, які в часи ПНР займали найвищі державні посади. Свідчення дав і колишній голова Громадянської міліції Чеслав Кіщак, засуджений у 2012 році за введення воєнного стану.

У 2010 році районний суд Щецина визнав генерала винним у злочинах проти людства, які не мають строку давності, і присудив йому два роки ув'язнення.

Захист подав апеляцію до окружного суду, але там вирок визнали справедливим, назвавши рішення міліцейського генерала "комуністичним злочином", "злочином проти людства" і "політичними переслідуваннями".

Загалом рішення генерала В. визначили долю 67 поляків, які в результаті потрапили до таборів і тюрем.

Воєнний стан було введено в Польщі 13 грудня 1981 року, кілька тисяч діячів опозиції були інтерновані, а страйки придушувалися за допомогою армії.

Багато опозиціонерів з незалежного профспілкового руху були засуджені до тюремного ув'язнення, а деякі були змушені емігрувати. Воєнний стан офіційно було скасовано в липні 1983 року.

Як відомо, у травні 2014 року в Будапешті засудили до 5,5 років позбавлення волі міністра внутрішніх справ соціалістичної Угорщини Белу Біску за його участь у репресіях проти учасників антирадянського повстання 1956 року.

У січні 2012 року в Польщі засудили до двох років позбавлення волі (умовно) міністра внутрішніх справ ПНР Чеслава Кіщака, який був визнаний відповідальним за введення військового стану в 1981 році.

У червні 2012 року в Польщі суд засудив до різних термінів тюремного ув'язнення (умовно) чотирьох колишніх міліціонерів. У 1987 році вони, переодягнувшись у цивільне ["тітушки"], жорстоко побили учасників мирної демонстрації протесту.

У 2010 році в Польщі набув чинності закон, згідно з яким колишні співробітники спецслужб Польської Народної Республіки, а також члени військової ради, які ввели в країні в 1981 році військове положення, позбавляються привілеїв при нарахуванні пенсій.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.