Спецпроект

У Музеї Ханенків нова виставка - мистецтво Китаю XVIII-XX сторіч

Національний музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків презентує виставку "Життя води. Китайське мистецтво XVIII-XX століть".

Тема води як об’єкту поклоніння, споглядання, замилування, приборкання об’єднала вибрані твори живопису, скульптури і декоративно-ужиткового мистецтва з колекції Музею Ханенків у новому виставковому проекті, повідомляє прес-служба музею.

Мета - продовжити знайомити відвідувачів з фондовими збірками музею, привернути увагу до питань взаємодії культури і природи, осмислити водну стихію не лише як джерело фізичного існування, а й як невичерпний ресурс інтелектуального і творчого переживання.

Китайська цивілізація виникла між двох могутніх річок, чиї води створювали сприятливі умови для землеробства. Проте у потужному потоці крилася і небезпека: повені та несподівані зміни русла впливали на безліч людських доль, а іноді – на хід усієї історії Китаю. Стихію намагалися приборкати за допомогою як інженерних споруд, так і езотеричних практик.

У китайському мистецтві відобразилися різне ставлення до води. Пейзажний живопис – жанр "гір та вод" – оспівує велич морів, річок і водоспадів, підносить їхню первинну гармонію. Саме такі, традиційні краєвиди складають основу виставки.

Пелюстки лотоса й танок золотих рибок у парковому ставку – сувої у жанрі "квіти і птахи", де зображена водяна флора і фауна, розкривають нові грані творчості художників кінця ХІХ – початку ХХ століття. У жанрових сценах з життя рибалок втілилися мрії багатих освічених людей про щирість і неформальність людських стосунків. Інші сувої відображають містичний аспект взаємодії з водою. Експозицію доповнюють твори декоративно-ужиткового мистецтва: ліхтар з розписами на склі, різьблена слонова кістка, різьблений камінь, порцеляна та ін.

Кураторка виставки – Марта Логвин, китаїстка, наукова співробітниця Музею Ханенків.

Відкриття: у четвер, 19 червня, о 17:00. Київ, вул. Терещенківська, 17.

Виставка триватиме з 20 червня до 31 серпня 2014 р.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.