В Росії підрізали історика, який виступав за цілісність України

Російський історик Алєксандр Скобов госпіталізований з ножовими пораненнями в Єлизаветинську лікарню Петербурга (РФ).

Про це повідомляє Інформаційний спротив із посиланням на Грани.ru.

Наразі Скобова прооперовано, він перебуває в хірургічному відділенні.

За словами історика, на нього напали біля будинку. Нападники відібрали у нього мобільний телефон та документи.

Щойно після того, як стало відомо про напад на Скобова, прес-секретар "Іншої Росії" Алєксандр Аверін розмістив в твіттері такий запис:

 

У середині 2000-х років Скобов послідовно виступав на захист активістів Націонал-більшовицької партії, які зазнавали тоді репресій путінського режиму. Навесні і влітку цього року історик опублікував на "Гранях" кілька яскравих статей про реакційний і терористичний характер донецько-луганського заколоту.

Скобов - колишній радянський політв'язень. 2 лютого 1976 року, напередодні відкриття XXV з'їзду КПРС, в Ленінграді з галереї Гостиного двору активісти руху "Нові ліві" розкидали близько сотні листівок із закликами до повалення тиранії чиновників і встановлення справжнього гуманного соціалізму.

Серед учасників акції був Скобов. Тоді його виключили з комсомолу і з першого курсу історичного факультету Ленінградського держуніверситету.

Наприкінці 1978 року Скобов, активний учасник групи "Ліва опозиція" і редактор самвидавного журналу "Перспективи", був заарештований. Він відмовився від еміграції з СРСР і був поміщений за вироком суду в психіатричну лікарню.

Після звільнення в 1981 році Скобов узяв активну участь у діяльності незалежної профспілки СМОП. У грудні 1982 року знову був заарештований і знову поміщений в психіатричну лікарню, звідки вийшов у 1985 році.

Скоби брав участь у діяльності "Демократичного Союзу", за що в 1988 році зазнав обшуку поряд з чотирма іншими фігурантами у "справі № 64". Це остання справа за статтею 70 КК РРФСР у старому формулюванні (антирадянська агітація). Справа була закрита в 1989 році у зв'язку із зміною формулювання статті.

З 1990 року Скобов викладав у школі. Ним написано навчальний посібник для старших класів "Історія Росії: 1917-1940".

Скоби бере активну участь у політичному житті. У 2009-2011 роках він був членом координаційної ради петербурзького відділення руху "Солідарність". У березні 2010 року підписав звернення російської опозиції "Путін має піти".

Як відомо, у березні 2014 року з посади в Московському інституті міжнародних відносин було звільнено професора Андрєя Зубова, який засудив вторгення Росії у Крим, порівнявши його з гітлерівською анексією Австрії у 1938 році.

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін