Спецпроект

Кличко переселить нинішних "майданівців" у заповідник

Київська міська державна адміністрація домовилася із мешканцями наметів на майдані Незалежності й вулиці Хрещатик про переселення на територію пам'ятки архітектури "Земельні укріплення цитаделі з бастіоном Київської фортеці" у Печерському районі.

Про це повідомив мер Києва, голова КМДА Віталій Кличко, пишуть Українські новини.

"Один із найбільших наметів розібрано, їм надано місце тимчасового розташування у фортеці, куди вони переїдуть разом з наметами", - сказав він.

Кличко зазначив, що мерія неодноразово зверталася до людей, які проживають на Майдані із пропозицією переїхати в інші будівлі з метою звільнення проїзної частини на вулиці Хрещатик, оскільки їх розміщення там перешкоджає нормальному транспортному руху в центрі столиці.

"Ніякого силового зачищення Майдану не передбачається, але заяви деяких людей з погрозою, що "ми спалимо мерію"... Ми не для того відновлювали будівлю, щоб потім чути такі погрози", - додав Кличко.

Він наголосив, що місту необхідно повертатися до нормального життя, а перестрілка в ніч на понеділок на майдані Незалежності не є стабілізуючим чинником для Києва.

Кличко заявляє про відсутність єдиного центру впливу на людей, які проживають у наметах на майдані Незалежності, через їх приналежність до різних формувань.

Раніше Кличко заявив про 1 тис. людей, які проживають у наметах на Майдані й Хрещатику.

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільше земляне укріплення (XVIII-XIX сторіч) в Європі. Територія історико-археологічного музею займає 140 гектарів.

У червні 2014 року повідомлялося про продовження забудови території пам'ятки.

Напередодні футбольного чемпіонату Євро-2012 будівельники зруйнували частину історичного валу одного з укріплень фортеці - Косий Капонір - заради зведення інфраструктури біля НСК "Олімпійський".

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.