Викрадено експонати приватного музея Трипілля

Викрадено експонати приватного музею трипільської культури "Прадавня Аратта-Україна", що знаходиться у селі Трипілля Обухівського району Київської області.

Про це повідомив голова підкомітету ВР з питань охорони та популяризації культурної спадщини Олександр Бригинець.

Нагадаємо, влітку 2012 року музейний заклад припинив свою діяльність внаслідок приватного конфлікту серед власників.

"Один із засновників музею всупереч статуту, таємно без згоди інших трьох засновників, уклав договір про продаж приміщення, - зазначив Бригинець. - На територію музею була приставлена охорона, яка не допускала в приміщення інших співзасновників і колектив музею".

За словами нардепа, після згаданих подій один зі співзасновників вирішив забрати свою частину археологічних експонатів музею, і після тривалої боротьби з незаконним власником будівлі таки зміг потрапити всередину колишнього музею, де не знайшов жодного експонату.

Викликану на місце міліцію не пустили всередину. Інших дій щодо звернення скаржника - бодай з’ясування обставин - правоохоронники не здійснили.

У зв’язку із цим співвласник музею звернувся до Генпрокуратури з колективною заявою про вчинення новим власником будівлі (яким виявився член Партії Регіонів) кримінального правопорушення.

"За цей час встиг змінитися генпрокурор [призначили Ярему], проте відповідь на звернення заявники так і не отримали, - наголосив Бригинець. - Вони досі не знають, чи внесено справу щодо незаконного  заволодіння музейними експонатами в Єдиний реєстр досудових розслідувань".

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.