Історики пояснили, як працюватиме закон про доступ до архівів

Відтепер переглянути та скопіювати документи з архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму може кожен охочий. З початку дії відповідного закону архівні установи мають надавати доступ безкоштовно і без обмежень.

Деякі особливості дії Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" роз’яснюють на інфографіці Центру досліджень визвольного руху та Українського інституту національної пам’яті.

 "Щоб отримати документи з архівів потрібна лише ваша заява та документ, що посвідчує особу, вимагати додаткові папери — заборонено, — розповів експерт Центру досліджень визвольного руху та юрист Інституту медіа права Ігор Розкладай. —  Фотографувати чи копіювати документи власними засобами можна безкоштовно без обмежень, а от якщо замовляєте копії у Архіву — тоді слід буде відшкодувати витрати".

Так, наприклад, якщо у документі є якась інформація з обмеженим доступом, то архівіст має право приховати лише саме цю інформацію, але не весь документ. А обмежити доступ можуть лише, якщо жертва репресивних органів чи її рідні подадуть відповідне клопотання.

 Файл великого розміру для друку можна завантажити за посиланням

Як відомо, 21 травня набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Закон розроблявся за участі громадськості в рамках програми Центру досліджень визвольного руху "Відкриті архіви" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Постріл у самого себе. Містерія Миколи Хвильового

Запросив до себе друзів – Олеся Досвітнього й Миколу Куліша. І, сказавши, що зараз покаже, як у сьогоднішніх умовах має творити пролетарський письменник, вийшов у свою кімнату. Пролунав постріл. Це сталося 13 травня 1933 року.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.