На Львівщині урочисто перепоховали 56 воїнів УПА

У суботу, 22 серпня, на території Меморіального комплексу загиблим воїнам ОУН-УПА у м. Сколе, що на Львівщині, перепоховали останки 56 вояків УПА, загиблих у 1945-1946 рр.

Братську могилу, одну з найбільших, що були виявлені за часи незалежності, знайшли місцеві мешканці в урочищі Альтана ще в травні 2015 р. Загиблих упівців радянські чекісти закопали прямо посеред лісу. Завдяки знайденим хрестикам, монетам, ґудзикам і тризубам вдалося індентифікувати останки.

Як повідомляє "Львівська газета", урочисте перезахоронення відбулося  за участі голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки, голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, секретаря Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій при Кабміні України Святослава Шеремети.

Крім того, присутні місцеві урядовці, а також голова Крайового братства вояків ОУН-УПА Олесь Гуменюк, ветерани УПА та рідні похованих вояків на Альтані, і ветерани сучасної війни України з Росією. 

"З важким серцем кожен із нас сьогодні йшов за трунами українських героїв. І, напевно, цим упівцям тоді здавалося, що їхня жертва стане останньою у боротьбі за Незалежну Україну. Але пройшло чимало часу і нам знову потрібно відстоювати нашу державу.

Сьогодні вшановуємо пам'ять тих, хто загинув за Україну 70 років тому, але наші думки також із хлопцями, які зараз захищають Україну на Сході, – сказав Олег Синютка. –  Тому громада повинна зібрати всю свою силу, міць та допомогти Україні в ім'я тих, хто загинув та заради тих, хто живий.

Зараз від кожного з нас залежить те, чи  ми зможемо відстояти у цій війні самостійну та соборну державу для себе і своїх дітей та заради наших батьків та дідів".

"Для того, щоб перемогти у війні, українцям також потрібна національна пам'ять. Ця пам'ять робить нас сильнішими, вона є запорукою нашої перемоги", – наголосив Володимир В’ятрович.

Перепоховали борців за незалежність із віськовими почестями та з дотриманням християнської традиції. Заупокійну  панахиду та чин перепоховання  відслужив  владика Григорій (Комар) – єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Звертаючись до присутніх Преосвященний владика наголосив:

"Сьогодні вони дочекалися нашої пам’яті, нашої молитви і нашого вшанування. На жаль, ми не знаємо їхніх імен, не знаємо їхніх життєвих історій, але нам сьогодні відомий їхній подвиг і їхня жертва. 

Адже вони поклали на вівтар незалежності найбільший дар – своє життя. І тим самим вони дали нам приклад, свідчення того, якою цінною здобувається незалежність і воля народу.

Вони дали нам приклад, що за цю незалежність і волю потрібно змагатися, її треба відстоювати" - передає сайт Сколівської РДА.

На завершення обряду пам'ять загиблих вшановано хвилиною мовчання.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.