У Києві презентували виставку "Українська Друга світова"

У центрі Києва, перед Міською держадміністрацією, Український інститут національної пам’яті за участі Центру досліджень визвольного руху відкрили фотодокументальну виставку “Українська Друга світова”.

Виставка вперше представляє український вимір Другої світової війни. Від 1 вересня 1939 р., коли українці у складі Війська Польського стали до бою з гітлерівськими агресорами, до останніх пострілів на Далекому Сході – у війні з Японією.

У центрі уваги експозиції – передусім Україна й роль українців у світовій війні. І найголовніше: внесок українського народу в перемогу над нацизмом. На всіх фронтах: від Атлантики до Тихого океану.

Фото: Вікторія Скуба 

"Сьогодні, 29 вересня, згадуємо трагедію Бабиного Яру, одного зі страшних символів Другої світової війни. Вчора, 28 вересня, дата, коли було підписано Договір про дружбу, який встановив лінію розмежування між двома тоталітарними режимами, комуністичним і нацистським.

Якщо звернутися до завтрашньої дати — то теж можна знайти, якусь подію, пов’язану з історією Другої світової війни, і післязавтрашньої, і наступних. Тому що Україна опинилася в епіцентрі тої страшної завірюхи. Cтрашні втрати, яких українці зазнали в тій війні, стали можливими через те, що ми тоді не мали своєї держави.

Фото: Вікторія Скуба 

Українці воювали практично в усіх арміях, які перебували на наших землях під час Другої світової війни. Говоримо про цю війну, бо цього року 70-річчя її завершення.

А ще — тому що Україна зараз перебуває в іншій війні, яка палає на сході. У цій війні, яку веде Україна проти Росії, активно використовуються міфи, стереотипи та різноманітна брехня, пов’язані з Другою світовою війною. Відсутність у українців знань про те, якою насправді була та війна, дає російській пропаганді можливості для маніпуляцій", - сказав на відкритті Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Володимир В'ятрович відкриває виставку. Фото: Вікторія Скуба 

Виставку відкрили 29 вересня о 14:00 на площі перед КМДА (Хрещатик, 36) за участі Голови Українського інституту національної пам’яті, співавтора виставки Володимира В’ятровича, істориків-авторів виставки Сергія Громенка, Максима Майорова, Василя Павлова, Вікторії Яременко (Український інститут національної пам’яті) та Ігоря Бігуна (Центр досліджень визвольного руху), картограф Дмитро Вортман.

Для присутніх на відкритті провели екскурсію експозицією.

Виставку можна оглянути щодня до 6 жовтня 2015 р.

Після експонування в Києві виставку буде перевезено до Одеси, потім — до Черкас, далі — на Донеччину.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі