Спецпроект

Автор ІП прочитає лекцію про політизацію Голодомору

Щорічне звернення до теми Голодомору супроводжується низкою ідеологічних та політизованих тлумачень, які висловлюють як різні варіанти українського патріотичного ставлення, так і критику самої фактичної основи інформації про Голодомор.

Кандидат історичних наук, автор "Історичної правди" Геннадій Єфіменко у приміщенні Національного Музею Історії України прочитає лекцію і поговорить з усіма охочими на тему "Політизовані тлумачення Голодомору".

Що може сказати з цього приводу академічна наука? Як оцінювати тодішню статистику та факти? Які політичні та "наукові" оцінки викривлюють реальні події? Відповіді на ці питання Ви зможете почути від лектора, а також поспілкуватися з ним безпосередньо на задану тему.

Геннадій Єфіменко — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ.

Лекція-дискусія відбуватиметься в рамках проекту "Відкрита Школа Історії". Це спільний громадський проект від ГО "Патріотичні ініціативи" та інтернет-порталу "Likбез. Історичний Фронт".

Час і місце: 14 листопада, 16:00. Київ, вул. Володимирська, 2, Національний музей історії України.

Партнери проекту:
Інститут історії України НАН України,
Український інститут національної пам'ятіі,
Історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка,
Національний Музей Історії України - НМІУ.

Проект відбувається за підтримки Адміністрації Президента України.

Автори інтернет-проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт" – фахові історики, представники провідних наукових та освітніх установ України – починають цикл відкритих лекцій, спрямованих на розвінчання історичної міфотворчості та ідеологізації історії.

Інформація, яку отримають слухачі, допоможе орієнтуватися у тих історичних темах, що на сьогодні стають об’єктом маніпулювання під час інформаційної війни та політичних дискусій.

Проект є некомерційним та позаполітичним. Вхід БЕЗКОШТОВНИЙ.

Лекції триватимуть щонайменше до літа 2016 року, раз на два тижні.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".