В 1941-45 роках загинули 26,6 млн громадян СРСР - Міноборони РФ

"Загальні людські втрати СРСР у Великій вітчизняній війні" склали 26,6 млн осіб, із них "безповоротні військові втрати" - майже 12 млн.

Такі дані навів начальник управління Міноборони РФ з увічнення пам'яті загиблих під час захисту вітчизни Владімір Попов, повідомляє Інтерфакс.

"Безповоротні втрати військ і сил армії і флоту склали майже 12 млн військовослужбовців. Пропали безвісти і потрапили в полон 4,5 млн осіб, з полону повернулися на батьківщину 1,8 млн", - розповів Попов.

Він додав, що на примусові роботи з окупованих радянських територій до Третього рейху насильно було "викрадено 5,3 млн осіб, з них 2,2 млн загинуло".

За його словами, в роки німецько-радянської і радянсько-японської війни (1941-45 рр.) загальні безповоротні людські втрати Радянського Союзу - військовослужбовців і цивільного населення - склали 26,6 млн людей.

Попов також зазначив, що через Червону Армію та інші силові структури пройшли 34,5 млн радянських громадян. Постійно в діючій армії перебували (воювали на фронті) 5-6,5 млн осіб.

Нагадаємо, у травні 2014 року Інститут історії України Національної академії наук навів дані про кількість українців у лавах Червоної армії - 6-7 млн із загальної кількості 34,5 млн.

Кожен другий (3,5 млн) із українців у лавах ЧА загинув, а кожен другий із тих, хто вижив, став калікою. Приблизно третина від цифри військових втрат СРСР, озвученої Поповим.

Тоді ж повідомлялося про загальні втрати населення Української РСР внаслідок Другої світової війни (1939-1945 рр.) - 13-13,5 млн осіб. Приблизно половина від цифри загальних втрат СРСР, озвученої Поповим.

На примусові роботи до Третього рейху було вивезено близько 2 млн українців.

Як відомо, у грудні 2010 року тодішній прем'єр-міністр РФ Владімір Путін заявив, що найбільших утрат у війні з нацизмом зазнала Росія - "більше 70%" від усіх радянських жертв. Тоді ж Путін заявив, що Росія перемогла б у Другій світовій війні навіть без допомоги України.

У відповідь українські ветерани нагадали Путіну, що з 15 фронтів ЧА більше половини були очолювані українцями за походженням, а кожен п'ятий із 11 тисяч Героїв Радянського Союзу часів війни - українець, при цьому один із трьох тричі Героїв СРСР -  українець Іван Кожедуб.

ТАКОЖ: "Від Дніпра до Ельби. Чотири Українські фронти"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.