Мінкульт пропонує дозволити музеям торгувати експонатами

У пропонованій Міністерством культури концепції змін до закону України "Про музей і музейну справу" є пункт про надання музеям України права продавати експонати з їхніх зібрань.

Про це повідомляє ZIK із посиланням на в.о. директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Ларису Возницьку-Разінкову.

За її словами, проект концепції обговорювався під час онлайн-наради музейників із представниками Мінкульту. Участь у нараді взяли представники музеїв зі Львова, Одеси, Дніпропетровська й Чернігова.

Усі музейники були незгодні з восьмим пунктом концепції, де йдеться про те, що музеї "матимуть право продавати експонати", наголосила Возницька-Разінкова.

"Цей пункт Мінкультури уже декілька разів пробувало нав’язати, але музеям вдавалося відхиляти його, - пояснила в.о. директора. - Наслідки дозволу продавати експонати будуть катастрофічними. Це призведе, перш за все, до корупційних схем у комісії, яка вирішуватиме, що продавати чи не продавати".

Вона додала, що через такий дозвіл установи можуть утратити багато пам’яток, серед них і такі, які були подаровані або заповідані для передачі саме до музеїв.

За її словами, концепція ще не остаточна, Мінкульт продовжує доопрацьовувати документ.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.