Спецпроект

Голодомору передувало 5 тисяч селянських повстань - історик

У 1927-1932 роках в Україні відбулося майже 5 тисяч селянських повстань проти радянської влади.

Про це повідомляє ipress із посиланням на історика Ігоря Дерев'яного, старшого наукового співробітника Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

За словами історика, це були повстання селян, котрі виступали проти репресій та колективізації. Супротив починався з демонстрацій, часто протести закінчувались повстаннями з використанням зброї.

"Наприклад, проти збройного повстання у 1931 році використовували армію, - зазначив Дерев'яний. - Українські селяни були озброєні, вони зберігали зброю ще з часів Першої світової війни та Революції в Росії, тож при наближенні заготівельних загонів часто відкривали по них вогонь".

Найбільшим таким повстанням було Павлоградське повстання 1930 року, організатори якого планували усунення більшовиків від влади.

"Вони виступали за комунізм та соціалізм, але проти більшовицької партії, - сказав історик. - Адже розуміли, що більшовицька партія – це непрофесіонали, які захопили владу і чинили репресії щодо людей".  

До придушення повстання намагалися залучити курсантів Полтавського військового училища, проте вони відмовились брати участь у репресіях. Тоді для боротьби з повстанцями було залучено інші підрозділи, а курсантів депортували в концтабори.

"Навіть найбідніші селяни не хотіли працювати в колгоспах, адже вважали це своєрідною панщиною, - наголосив Дерев'яний. - Справа у тому, що людина отримувала не фінанси, а трудодні. Тобто на папері відзначалась кількість відпрацьованих днів і вкінці року за ці дні їй давали певні продукти".

ТАКОЖ: В 1930 році проти влади повстав 1 мільйон українців

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".