Кіровоград носив ім'я російської цариці, а не святої - історики

Комітет Верховної ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування підтримав перейменування міста Кіровограда на Інгульськ.

Цю назву вибрали із семи, запропонованих міською радою, повідомляє офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті (УІНП).

При цьому "проросійське лобі" і далі намагається просунути колишню імперську назву для міста, зазначили в УІНП.

Противники назви "Інгульськ" стверджують, що назва пов’язана не з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною, а з фортецею Святої Єлисавети, що була тут заснована в середині XVIII ст.

19 січня Кіровоградська міська рада звернулася до Верховної Ради і комітету з рішенням про свою незгоду з перейменуванням Кіровограда на Інгульськ.

"Єлисаветград – українське місто, назване на честь російської імператриці, у часи, коли Україна була в складі імперії", — підкреслив голова УІНП, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович.

Ідею повернути Кіровограду стару російську назву активно просувають проросійські сили, вважає він.

Історики пояснюють: говорити про те, що місто названо на честь Святої Єлисавети — не коректно.

"В Україні, та навіть у Росії, не було культу святої Єлисавети, також не зводили церков на її честь. У місті ніколи не існувало жодної церкви святої Єлисавети, - зазначив доктор історичних наук Віктор Брехуненко. - Офіційний герб Єлисаветграда, затверджений 1845 року, містить вензель цариці Єлизавети Петрівни. Тож Російська імперія ніколи не приховувала, що місто уславлює саме її".

Також фахівці наголошують: якби не було козацьких поселень — зокрема, Інгульської слободи — місто тут ніколи б не розвинулося і фортецю російська імперська адміністрація не будувала б.

Нагадаємо, підсумки громадських слухань у Кіровограді, наукові рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції "Перейменувальні процеси як цивілізаційний вибір українського суспільства" та експертизи Інституту історії України НАНУ та Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ обґрунтовують неприйнятність перейменування Кіровограда на Єлисаветград.

Ними ж запропоновано надати Кіровограду назву Інгульськ, яка відповідає українській та світовій практиці надання населеним пунктам назв за гідронімом, перегукується з козацьким минулим міста і краю.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.