Музей Майдану може нарешті отримати статус національного

Уряд зробив крок до зняття бюрократичних перпон у розвитку новоствореного Музею Майдану — “Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності”. На черзі — Указ Президента.

Про це Історичній правді повідомили в Українському інституті національної пам'яті.

25 березня 2016 року під головуванням Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка відбулося засідання Кабінету Міністрів України, на якому члени Уряду звернулися до Президента з клопотанням надати "Меморіальному комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності" статус національного.

Річ у тім, що відповідний статус надається Указом Президента України.

Як відомо Музей Майдану у формі "Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності" створено на підтримку громадських ініціатив і віднесено до сфери управління Українського інституту національної пам’яті.

Втім без статусу національного Музей не може використовувати державне фінансування. Тож відтепер команда установи очікує на Указ Президента, який зніме цю бюрократичну перепону. 

"Надання Музею Майдану статусу національного не лише вирішує низку бюрократичних проблем із забезпеченням подальшої його діяльності, а встановлює комплексність і масштабність завдань, які стоять перед ним, рівень його майбутньої експозиції та культурно-освітніх програм, фундаментальність наукових досліджень", —  каже Ігор Пошивайло, який із січня цього року є директором "Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні".

Тим часом залишаються невирішеними виділення приміщення для розміщення експозиції Музею Майдану, працівників та фондів, реалізації науких і культурно-освітніх програм.

Як відомо, ініціатива Музей Майдану започаткована групою активістів іще в січні 2014 року. Відтоді зібрано майже дві тисячі артефактів, серед яких зокрема і "Йолка", документів та усних свідчень.

Ініціативу підтримав Український інститут національної пам’яті, співробітники якого доєдналися до розробки концепції Музею Майдану та збереження артефактів Майдану, а також започаткували проект "Майдан: усна історія".

Нагадаємо, що на сайті Українського інституту національної пам’яті можна оглянути віртуальну мультимедійну виставку "Майдан: від незалежності до свободи".  

І. Б.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.