"Як зробити історію України цікавою для молоді". УВАГА, КОНКУРС!

1 травня 2016 року розпочинається Всеукраїнський конкурс молодіжних проектів "Як зробити історію України цікавою для молоді".

Про це у своєму Facebook повідомив один із ідеологів конкурсу, кандидат історичних наук Кирило Галушко.

За його словами, організатори конкурсу хочуть знайти нові шляхи популяризації історії України - як загалом, так і окремих її епізодів.

"Основна мета – пошук креативних ідей, які можна викласти коротко", - наголосив історик.

В рамках конкурсу будуть визначатися кращі молодіжні проекти в категоріях:
- "Нові технологічні засоби популяризації історії (Інтернет-технології, ІТ, гаджети)",
- "Соціальні мережі для популяризації історії",
- "Історія рідного краю в контексті історії України",
- "Родинна історія (генеалогія, усна історія)",
- "Меморіально-мистецькі акції".

До участі запрошуються учні загальноосвітніх, вихованці позашкільних та студенти вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації віком від 15 до 25 років.

Документи для участі в конкурсі приймаються до 1 червня 2016 року. Оголошення переможців відбудеться 24 серпня 2016 року.

Ініціатор заходу: громадська організація "Наукове гуманітарне товариство" (просвітницький проект LIKБЕЗ. Історичний фронт) за підтримки державної наукової установи "Інститут модернізації змісту освіти".

Охочі взяти участь у конкурсі повинні:

- підготувати власний проект;

- подати заявку, яка містить інформацію про персональні дані учасника (прізвище, ім’я, по батькові, місце навчання, контактний телефон, електронна пошта, назва проекту з його коротким описом);

- подати один примірник проекту на паперовому та електронному носіях;

- проекти мають бути виконані комп’ютерним набором, стандартним шрифтом (14 пунктів) через 1,5 інтервалу. На одному боці аркуша А4 – 28-30 рядків по 50-60 знаків у кожному. Обсяг тексту проекту – не більше 3 сторінок;

- до 1 червня 2016 року надіслати документи з поміткою "Конкурс проектів" до Інституту модернізації змісту освіти (03035, м. Київ, вулиця митрополита Василя Липківського, 36, кабінет 219).

На переможців очікують цінні призи, зазначають організатори. Нагородження відбудеться у Національному музеї історії України.

ПРОЕКТИ-ПЕРЕМОЖЦІ БУДУТЬ РЕАЛІЗОВАНІ НА ПРАКТИЦІ.

Контактна особа: Дейдиш Лариса Анатоліївна, (044) 248-21-38.

Нагадаємо, створений у 2014 році волонтерський проект "LIKБЕЗ. Історичний фронт" інформує широку аудиторію про історичні стереотипи та міфи, що нав’язує російська пропаганда.

До "Lікбезу..." залучені фахові історики, представники провідних наукових та освітніх установ України. Проект є позаполітичним.

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».