Опубліковано збірник документів про депортацію кримських татар

До Дня пам’яті жертв депортації кримських татар побачило світ унікальне документальне видання "Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940-2015 рр.)".

 

До збірника увійшли документи та матеріали з фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Опубліковані документи та матеріали відображають депортаційну політику радянської влади на Кримському півострові в роки Другої світової війни та у післявоєнний період, розкривають економічні, культурні аспекти входження Криму до складу УРСР, віддзеркалюють боротьбу кримських татар в 1950–1980-ті роки за повернення на історичну батьківщину, висвітлюють проблему репатріації, адаптації й інтеграції кримських татар в український соціокультурний та політичний простір.

Насильницьке виселення жителів Криму за етнічною ознакою розпочалося на самому початку німецько-радянської війни, коли об'єктом превентивної депортації стали представники так званих "нелояльних народів" – німці, італійці, турки. Перший етап депортаційних заходів керівництвом СРСР розцінювався як превентивний запобіжний захід для позбавлення воєнного супротивника вірогідної можливості поповнення своїх мобілізаційних ресурсів за рахунок населення Криму.

Другий етап – депортація кримських татар, болгар, греків та вірменів (травень–червень 1944 р.) мав характер масової каральної акції щодо народів, окремих представників, яких радянська влада звинуватила у пособництві німецьким окупантам.

 

Особливе місце в збірнику посідають документи, що віддзеркалюють процес перепідпорядкування Кримської області Українській РСР. Предметом уваги колективу упорядників стали аналітичні довідки, інформації підготовлені різними відділами ЦК КПУ, які містять в собі соціально-економічний аналіз стану народного господарства Кримської області до і після входження її до складу УРСР. Відібрані документи проливають світло, яким чином здійснювалася інтеграція Криму до складу України, за рахунок яких коштів (внутрішніх ресурсів УРСР чи союзних субвенцій) у середині 1950-х – 1960-х рр. відбувалося відновлення спустошеного у роки Другої світової війни півострова.

Значний корпус документів та матеріалів, представлений у даному виданні, розкриває основні етапи кримськотатарського національного руху за повернення на історичну батьківщину в 1950–1980-х рр., демонструє ставлення політичного керівництва УРСР, місцевих органів влади до розв'язання однієї з найгостріших національних проблем.

Збірник також містить розділ, в якому йдеться про адаптацію та інтеграцію репатріантів в українське суспільство. Постанови, розпорядження, звіти, листування державного керівництва дають уявлення про заходи, здійсненні в 1991–2015 рр. для повернення, облаштування і відновлення прав депортованих кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців.

До збірника включено 309 документів, 230 з яких публікуються вперше.

Збірник розміщений у вільному доступі у форматі pdf на сайті Інституту історії України.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.