Вінницька міська рада назвала нові вулиці на честь учасників Визвольних змагань і АТО. ІНФОГРАФІКА

Вінницька міська рада розпорядилася створити 16 нових топонімів, з яких більшість названі на честь діячів визвольного руху та сучасної російсько-української війни.

Про це інформує спільнота "Історія Вінниці" у "Фейсбуці". Проект рішення міськради був готовий ще 8 грудня, але проголосували за нього його щойно 23 грудня.

Відповідно до рішення, в місті з’явилося 12 вулиці і 4 провулки на території, включеної до меж Вінниці за рахунок Вінницько-Хутірської та Лука-Мелешівської сільських рад.

Зокрема, вулиці колишньої Лука-Мелешівської сільради віднині матимуть назви:

вулиця Хоробрих,

вулиця Захисників,

вулиця Олександра Удовиченка,

вулиця Ігоря Присяжнюка,

вулиця В’ячеслава Бронського,

вулиця Перемильська,

провулок Перемильський,

вулиця Антонінка,

вулиця Валентина Білошкурського,

вулиця Василя Тютюнника,

вулиця Дмитра Шкрабуна,

вулиця Михайла Омеляновича-Павленка.

Більшість земельних ділянок на цих новостворених вулицях належить вінничанам—учасникам АТО.

Короткі біографічні довідки на українських військовиків, імена яких одержали нові вулиці, подаються в інфографіці, створеній Андрієм Янченком.

 
 
 
 
Насправді Василь Тютюнник мав звання за посадою полковника Армії УНР, а не генерала 
 Автор інфографіки помилився - насправді героя звати Дмитро Шкрабун
 

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.