Спецпроект

АНОНС: У Києві — презентація художньої книги Іди Фінк "Подорож"

28 квітня в Києві презентують книгу Іди Фінк "Подорож" про долю єврейських сестер зі Збаража, які вижили під час переслідувань у часи Другої світової війни.

Історія Іди Фінк могла би бути документальною, але чи є вона такою, чи ні — це нічого не змінює для книги. Ідеться тут про типову єврейську подорож на межі життя і смерті — подорож позачасову, але водночас детально конкретизовану в добі Другої світової.

Проте ця типовість — моторошна, бо подано її беземоційною розповіддю однієї з дівчат-сестер, котрі, переживши карколомні й виснажливі перипетії арештів, примусових робіт, маскувань, переслідувань і втеч у нацистській Німеччині, все-таки витримали і вижили.

"Про Іду Фінк я довідалася від відомого перекладача і голови польського ПЕН-Клубу Адама Поморського, — каже перекладачка книги Наталка Римська. —  Мене просто поглинув стиль розповіді письменниці — стиснений мов пружина. За словами самої авторки, це — "писання пошепки". Слово "Голокост" у повісті "Подорож" не з'являється жодного разу, проте ця історія балансування на невидимій межі життя і смерті двох сестер зі Збаража є його найдокладнішим документом". 

Фінк практично не роздає оцінок персонажам, які вигулькують на сторінках книги й у долі головних героїнь, — жорна доволі ще свіжої історії роблять це замість неї. А проте, попри тривожний початок і перебіг подій, авторка все-таки робить щасливе закінчення. І в цьому її неймовірна сила, що дає читачу можливість переосмислити своє життя.

Учасники презентації:

- Наталка Римська, перекладачки книги, редакторки польського інф.порталу Culture.pl

- Володимир Єрмоленко, філософ, політолог, журналіст, автор книг "Далекі близькі" (Видавництво Старого Лева, 2015) та "Оповідач і філософ" (Критика, 2011).

П'ятниця, 28 квітня, 18.30

Місце: книгарня "Є" (Київ, вул.Лисенка,3).

Організатори: Видавництво старого Лева, Книгарня "Є", Перша львівська медіатека.

Вхід вільний.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.