In Memoriam. Помер поет і політичний діяч Борис Олійник

30 квітня на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер визначний український поет і політичний діяч Борис Олійник.

30 квітня о 11 годині 45 хвилин на 82-му році життя після важкої і тривалої хвороби помер легендарний український поет Борис Олійник.

Про це повідомляє Михайло Маслій на своїй сторінці у Facebook, перадає газета "День".

"Колись він сформулював своє життєве і мистецьке кредо: "Писати, як живеш, а жити, як пишеш". Активною громадянською позицією Борис Олійник довів, що поет відповідає за все, що було до нього, що відбувається за його життя і що буде після нього. "Я тим уже пишаюся, що українець зроду", — класика, яка також належить перу і діям цієї багатогранної особистості ", — пише Маслій.

Дану інформую також підтвердили в близькому оточенні поета.

 

Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанджарського р-ну Полтавської обл. З 1958 року працював у газеті "Молодь України", журналах "Ранок", "Дніпро" і "Вітчизна" на посадах від кореспондента до головного редактора.

З 1971 по 1974 рік — заступник голови правління Спілки письменників України. З 1976 по 1991 рік — Секретар Спілки письменників України та СРСР. 

У травні—червні 1986 року одним з перших побував у Зоні відчуження, звідки вів репортажі на Центральному телебаченню СРСР і України

Член КПРС з 1961 року, член ЦК КПУ в 1990—1991 роках і член ЦК КПРС у 1990—1991 роках.

Обирався депутатом Верховних Рад СРСР (1989—1991), депутатом Верховної Ради УРСР 10, 11 скликань (1980—1991), народним депутатом Верховної Ради України 1—4 скликань (1992–2006). 

Борис Олійник все життя був переконаним комуністом, одним із тих, хто ініціював відродження Комуністичної партії України в 1993 році, вважався лідером націонал-комуністичного її крила. Єдиний з-поміж депутатів-комуністів підтримав Помаранчеву революцію, після голосування за призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром України в 2005 році виключений з КПУ.

 

З 1996 по 2006 рік — віце-президент Парламентської Асамблеї Ради Європи. Дійсний член Національної академії наук України (з 1990 року). З 2010 року — Голова комітету з Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

У 2013 році був членом Громадського комітету "Примирення між народами", спрямованому на збереження взаєморозуміння та добросусідства між українцями й поляками. 

Лауреат Державної премії СРСР (1975 рік), Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983 рік), багатьох інших премій і нагород. Герой України (2005 рік)

Автор понад 40 книг поезії, статей та есе, які перекладені російською, чеською, словацькою, полсьькою, сербською, румунською, італійською та ін. мовами. Перша збірка його лірики — "Б'ють у крицю ковалі" вийшла в 1962 році. 

Найвідомішими вважаються збірки "Вибір" (1965), "Коло" (1968), "Стою на землі" (1973), "Заклинання вогню" (1978), "Сива ластівка" (1979), "У дзеркалі слова" (1981), "Поворотний круг" (1989), "Таємна вечеря" (2000), поема "Сім" (1988). 

Висувався на здобуття Нобелівської премії у 2012 році.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".